13 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Комлевої О.С.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного малого підприємства «Інавтострах», Нерубайської сільської ради Одеської області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного малого підприємства «Інавтострах», Нерубайської сільської ради Одеської області, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Відділу земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області (третя особа - Фермерське господарство «Альбатрос») про визнання права власності на земельну частку, визнання незаконним рішення загальних зборів САТ «Хаджибей», визнання незаконним рішення Виконкому Нерубайської сільської ради Одеської області зобов'язання Нерубайську сільську раду Одеської області виділити в натурі земельну ділянку,
встановила:
В червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом та просив визнати за ним право власності на земельний пай розміром 5.39 га із земель колишнього сільськогосподарського акціонерного товариства «Хаджибей», яке було реформоване у приватне мале підприємство «Інавтострах», посилаючись на те, що він був включений до списку членів САГТ, список був затверджений рішенням загальних зборів цього товариства, після чого у серпні 1998 року він отримав сертифікат на земельний пай розміром 5, 39 га. Разом з іншими власниками сертифікаті на земельні паї він передав свій сертифікат до бухгалтерії САТ для оформлення договорів оренди земельного паю. Але договір оренди оформлений не був, на його неодноразові звернення до керівництва САТ про повернення сертифікату останній повернутий не був, а при звернення до сільської ради та Біляївської районної державної адміністрації йому було повідомлено про неможливість видачі сертифікату в зв'язку з тим, що книга реєстрації сертифікатів на земельну частку САТ «Хаджибей» не передавалась до відділу земельних ресурсів.
Крім того, позивач просив визнати незаконними рішення виконкому Нерубайської сільської ради від 05 квітня 2001 року №28 та рішення загальних зборів САТ «Хаджибей» від 25 лютого 2000 року, на підставі яких він був виключений зі списків на отримання земельного паю, та просив зобов'язати Нерубайську сільську раду Біляївського району виділити йому в натурі земельний пай в розмірі 5. 39 га із земель резервного фонду, оскільки ПМП «Інавтострах» не має власних земель.
Справа №22ц-1773/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Крачкова С.В.
Категорія: 57 Доповідач: Ткачук О.О.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга Нерубайською сільською радою Одеської області, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Нерубайської сільської ради Одеської області виділити в натурі земельну ділянку.
Крім того, на рішення суду була принесена апеляційна скарга Приватним малим підприємством «Інавтострах», в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 р. №187 «Про стан реформування земельних відносин», розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 265/98 від 14 серпня 1998 р. були встановлені загальні розміри та грошова оцінка земельної частки. Вказаним розпорядженням САТ «Хаджибей» було виділено 799,3 га землі. У зв'язку з цим, загальними зборами САТ «Хаджибей» 28 червня 1998 року протокол №6, був затверджений список на отримання сертифікатів на землю, та виписані 148 особам земельні сертифікати, які нікому не видавались. Після затвердження вказаного списку стали надходити скарги від громадян про невключення деяких осіб-пенсіонерів, та безпідставно включення до цього списку осіб, які не знаходились в трудових відносинах з САТ «Хаджибей» та не мали право на отримання земельного сертифікату.
Нерубайською сільською радою при перевірці були встановлені порушення виконання САТ «Хаджибей», вказаного розпорядження, при включенні та затвердженні списку осіб для отримання сертифікатів на землю, що підтверджується зверненням-листом №189 від 20 жовтня 1998 р. до Біляївської районної державної адміністрації.
Після перевірки комісії у грудні 2000 р. Нерубайською сільською радою, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», кожному громадянину, якому були виписані земельні сертифікати, направлявся лист про обов'язкову участь в проведенні зборів 26 грудня 2000 р. в 10-00 в приміщені клубу с. Велика Балка, в тому числі і позивачу, тобто його проінформували в установленому порядку, що підтверджується копією листа Нерубайської сільської ради.
Тільки при особистій присутності осіб, яким були виписані сертифікати на загальних зборах 26 грудня 2000 р., розглядались питання про виключення із списку.
ОСОБА_1 був присутній на загальних зборах 26 грудня 2000 р., приймав участь в їх проведенні, знав про його виключення, та з грудня 2000 р. не звертався з питанням про оскарження рішення загальних зборів про його виключення, а тому судова колегія робить висновок, що він пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові ОСОБА_1
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду Україні № 7 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність також встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, судова колегія вважає необґрунтованим застосування судом першої інстанції п. 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», оскільки зазначена норма розповсюджується на новоприйнятих членів підприємств, а землі резервного фонду, як виняток, згідно до роз'яснення у листі Державного комітету України по земельних ресурсах від 22 серпня 2001 р. за N 14-17-2-П15 80/4251, можуть передаватися тільки за умови, що місцева рада надасть позитивне рішення про передачу земель резервного фонду.
Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання у сфері земельних відносин віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування
Така сама думка міститься у п. 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 р. №7. Так, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
Також, згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації за заявою особи.
Ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено повноваження вказаних органів щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі, серед них: розгляд заяв власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Однак, суд першої інстанції не прийняв вищевказані доводи до уваги, та не обґрунтував, чому саме суд не приймає ці доводи до уваги.
Незважаючи на вказані норми закону, рішенням суду першої інстанції Нерубайську сільську раду було зобов'язано виділити земельний пай в натурі, хоча як зазначалося, органі влади лише повноважні приймати рішення про виділення земельного паю в натурі, а не віділляті його в натурі
Таким чином, суд при задоволені позовних вимог ОСОБА_1 стосовно зобов'язання Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області виділити в натурі вказану земельну частку (пай) із земель резервного фонду, вийшов за межі своєї компетенції.
Згідно ст.. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним и обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі пп. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення.
Керуючись ст. 309 ч.1 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційні скарги Приватного малого підприємства «Інавтострах», Нерубайської сільської ради Одеської області - задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного малого підприємства «Інавтострах», Нерубайської сільської ради Одеської області, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Відділу земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області (третя особа - Фермерське господарство «Альбатрос») про визнання права власності на земельну частку, визнання незаконним рішення загальних зборів САТ «Хаджибей», визнання незаконним рішення Виконкому Нерубайської сільської ради Одеської області зобов'язання Нерубайську сільську раду Одеської області виділити в натурі земельну ділянку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис О.С. Комлева
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук