25 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановила:
У грудні 2009 року ПАТ «Місто банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на майно.
При цьому, представник позивача посилався на те, що позивач свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 виконав у повному обсязі та, відповідно до умов укладених договорів видав обумовлені суми кредитів в іноземній валюті, але відповідач з грудня 2008 року припинив виконувати свої щомісячні зобов'язання перед позивачем по виплаті кредиту та процентів за умовами кредитного договору №032-Сп/2-23/Ф/840 від 10 квітня 2008 року та за договором №049-Сп/2-23/Ф/840 від травня 2008 року. Поручителі, як солідарні боржники, на вимогу банку борг не погасили.
За розрахунками банку, за договором №032-Сп/2-23/Ф/840 від 10 квітня 2008 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_1, заборгованість останнього по виданому кредиту склала 5 155 333,39 грн. Заборгованість за договором № 049-Сп/2-23/Ф/840 від 26 травня 2008 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_1, станом на 15 липня 2010 року склала 4 190 045,06 грн.
У звґязку з вищевикладеним, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» було задоволено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Місто банк».
Справа №22ц-3241/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Науменко А.В.
Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2008 року між комерційним банком ТОВ «Місто Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 032-Сп/2-23/Ф/840, згідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 000,00 доларів США, на строк до 08 квітня 2015 року, під 14 % річних.
У забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору №032-Сп/2-23/Ф/840 від 10 квітня 2008 року було укладено:
договір поруки №032-Сп/2-23/Ф/840-П від 10 квітня 2008 року між КБ ТОВ «Місто Банк» та ОСОБА_2
договір поруки №032-Сп/2-23/Ф/840-П-3 від 12.06.2009 року між КБ ТОВ «Місто Банк» та ОСОБА_3
договір поруки №032-Сп/2-23/Ф/840-П-3 від 12.06.2009 року між КБ ТОВ «Місто Банк» та ОСОБА_7.
Крім того, 26 травня 2008 року між комерційним банком ТОВ «Місто Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений та підписаний кредитний договір № 049-Сп/2-23/Ф/840, згідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 290 000,00 доларів США, на строк до 26 листопада 2008 року, під 15,5 % річних.
26 травня 2008 року, у забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору №049-Сп/2-23/Ф/840, було прийнято поруку фізичної особи - ОСОБА_8, згідно якої останній відповідає солідарно в повному обсязі за виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не виконав умови кредитних договорів від 10 квітня 2008 року та від 26 травня 2008 року, тобто не здійснював часткове погашення кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом зв'язку з чим, згідно розрахунку, заборгованість за кредитним говором №032-Сп/2-23/Ф/840 від 10 квітня 2008 року на останню дату розрахунку - 15 липня 2010 року, склала 5 155 333,39 грн.; заборгованість за кредитним договором №049-Сп/2-23/Ф/840 від 26 липня 2008 року на ту ж саму дату розрахунку склала 4 190 045,06 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/. У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобов'язання боржником настають правові наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором позичальника за виконання ним свого обов'язку.
Ст. 543 ЦК України встановлює, що у разі солідарного обов'язку позичальників (солідарних позичальників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх позичальників разом, так і від будь-кого з них окремо на свій розсуд. Солідарні позичальники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов'язання, забезпеченого порукою, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні позичальники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів
Наслідком порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань по щомісячному поверненню кредиту та сплати відсотків за кредитними договорами, є можливість застосування позивачем права на дострокову вимогу суми кредиту, та стягнення суми заборгованості з основного боржника та осіб, що несуть солідарну відповідальність.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Місто Банк».
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суду першої інстанції необхідно було розмежувати період, протягом якого стягується заборгованість за кредитом, процентам і пені, оскільки згідно ст.. 546 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватись заставою. Згідно ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком кредитора. Наявність можливості у кредитора звернення стягнення на предмет застави не впливає на його права як кредитора за основним зобов'язанням, не обмежує і не зменшує їх.
Згідно ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; реалізації предметі застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Таким чином, посилання апелянта на обов'язок суду розмежувати період заборгованості за виконавчим написом, заставне майно за яким не реалізоване, та у вимозі кредитора до боржника за основним зобов'язанням до договору банківського кредиту, є необґрунтованим.
Крім того, необґрунтованим є посилання апелянта на те, що наявність виконавчого напису може призвести до подвійного стягнення заборгованості по кредиту, оскільки згідно ст.. 33 Закону України «Про виконавче провадження», кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
У разі, якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень здійснюється у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис О.С. Комлева
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук