16 березня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Комлевої О.С.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури м. Іллічівська Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Іллічівської міської ради Одеської області (третя особа - Громадська організація «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту») про визнання права власності на нерухоме майно,
встановила:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Іллічівськом міської ради Одеської області, третя особа Громадська організація "Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту" про визнання права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що їй, як члену Громадської організації "Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту", зі складу орендованої вказаною громадською організацією земельної ділянки було виділено у користування земельну ділянку загальною площею 0,0046 га., з правом забудови за адресою: АДРЕСА_1 На виділеній земельній ділянці позивачка за власні кошти збудувала дачний будинок. 19 листопада 2007 року КП "БТІ" м. Іллічівська було виготовлено технічний паспорт, у якому паспорті збудований ОСОБА_1 дачний будинок був визначений як самовільна будівля. Так як вищевказана забудова була зроблена без належного дозволу та належно затвердженого проекту, отримати правовстановлюючі документи можливо лише у судовому порядку. За таких обставин, позивачка вимушена була звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивачка у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги.
Представник відповідача - Іллічівської міської ради Одеської області позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Третя особа - Громадська організація "Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту" позов визнала. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. На дане рішення була принесена апеляційна скарга Прокуратурою м. Іллічівська Одеської області, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Справа №22ц-1638/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Журавель П.І.
Категорія: 5 Доповідач: Ткачук О.О.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України - до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження, щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності зі ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Також, у відповідності до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, з відповідним зверненням про виділення земельної ділянки для будівництва дачного будинку, позивачка до Іллічівської міської ради не зверталась.
Надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під уже збудоване нерухоме майно є обов'язковою умовою для виникнення права власності на це збудоване майно.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, згідно ст.125 Земельного кодексу України (в редакції 2002 р.), виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Втім, позивачка є неналежним користувачем земельної ділянки, оскільки земельна ділянка не була надана їй у власність та в користування відповідно вимог чинного законодавства.
Таким чином, позивачкою не було надано ніяких доказів законності користування чи володіння земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1
Договір оренди між громадською організацією «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту» та Іллічівською міською радою скінчився 14 листопада 2008 року та новий договір не укладався, тобто дачний будинок розташований за відсутності передбачених ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України правовстановчих документів на земельну ділянку.
Згідно ст.20 Земельного кодексу України, встановлення та зміна цільового призначення земель здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Позивачка, в порушення цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки громадській організацією «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту» (для переносу причалу рибалок-аматорів), виконала будівництво дачного будинку, будівництво якого повинно було здійснюватись на іншій категорії земель. Згідно ст.ст. 20,23 Закону України «Про планування та забудову територій», державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Згідно пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року №7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.
Таким чином, введення нерухомого майна в експлуатацію є обов'язковою умовою виникнення права власності на нього.
В той же час, суд першої інстанції дійшов помилкового виводу, що висновок фахівця №48 від 11 лютого 2008 року про відповідність самовільно збудованого нерухомого майна будівельним нормам, є підставою для визнання за відповідачем права власності на спірний об'єкт. Додержання технічних умов при будівництві або реконструкції об'єкту не має значення для встановлення факту самочинного будівництва та вжиття відповідних заходів по його знесенню у разі грубого порушення замовником вимог діючого законодавства при здійсненні будівництва об'єкту містобудування.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦК України будинок, спорудження, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети або без належного дозволу, або належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Однак, суд першої інстанції не прийняв вищевказані доводи до уваги, та не обґрунтував, чому саме суд не приймає ці доводи до уваги.
Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених цим законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № З-рп/99 у справі про представництво інтересів держави в судочинстві зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів, чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця загроза є підставою для порушення справи в суді.
Згідно ст.. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним и обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі пп. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення.
Керуючись ст. 309 ч.1 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Прокуратури м. Іллічівська Одеської області - задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2008 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Іллічівської міської ради Одеської області (третя особа - Громадська організація «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту») про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис О.С. Комлева
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук