18 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
встановила:
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що за виконавчим листом від 06 квітня 2000 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти у розмірі 1\4 частини заробітку з 15 березня 2000 року до 13 липня 2016 року на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час звернення до суду позивач мав нерегулярний, мінливий заробіток, з оглядом на що просив змінити розмір аліментів та встановити його у твердому розмірі в сумі 300 грн. щомісячно.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Справа №22ц-4203/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Жигулін С.М.
Категорія: 48 Доповідач: Ткачук О.О.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2000 року та виконавчого листа від 06 квітня 2000 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягуюто аліменти у розмірі 1\4 частини заробітку з 15 березня 2000 року до 13 липня 2016 року на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ст. 192 ч. 1 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до вимог ст. 184 ч.1 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно довідок про доходи за № 49 від 25 червня 2009 року, № 219 від 19 череня 2009 року та № 24 від 15 лютого 2010 року, позивач працює в сільськогосподарському кооперативі «Баннівка», має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, з оглядом на що, суд першої інстанції вірно вважав доведеними обставини щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 ч.2 СК України, мінімальний розмір аліментів не одну дитину не може бути меншим ніж 30 %, прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно визначив розмір аліментів у сумі 300 грн., які стягуються з дня набрання рішенням законної сили, відповідно до роз'яснень п. 2 3 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на необхідність стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліменти у сумі 500 грн., оскільки належних доказів на підтвердження таких вимог апелянт суду не надала.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис О.С. Комлева
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук