06 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Чорноморочка» (треті особи - Одеське обласне Управління земельних ресурсів, ОРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах») про визнання права власності відповідно договірним зобов'язанням,
встановила:
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача передати та визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 12,3828 га та нерухоме майно розташоване на ній, а саме генераторну загальною площею 158,6 кв. м.; котельну загальною площею 153,1 кв.м; котельну загальною площею 170,2 кв. м., та зобов'язати відповідні державні органи здійснити реєстрацію переліченого майна.
При цьому, позивачка посилалась на те, що 20 грудня 2006 року вона та відповідач уклали договір позики, згідно умов якого відповідач позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 508 853 гривні, що на момент укладення договору складало еквівалент 293 783 доларів СІЛА. Зазначена сума грошей була позичена на купівлю земельної ділянки для сільськогосподарського призначення. Строк повернення грошей визначений був сторонами - шість місяців. За умовами вказаного договору позики СТОВ «Чорноморочка» зобов'язалось купити та передати позивачці земельну ділянку загальною площею 12,3828 га та нерухоме майно розташоване на ній, розташовані за адресою: ж/м "Ул'янівка" Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Після закінчення шестимісячного терміну позивачка звернулася до відповідача за поверненням позичених грошей, але відповідач ухилився від виконання договору позики. У зв'язку з вищевикладеним, позивачка була змушена звернутися з даним позовом до суду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов визнав частково.
Справа №22ц-2228/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Бжассо Н.В.
Категорія: 5 Доповідач: Ткачук О.О.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ «Чорноморочка» було задоволено частково.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга Прокуратурою Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 37 Закону України «Про прокуратуру», право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених цим законом.
Статтею 45 ч.2 ЦПК України передбачено, що прокурор здійснює у суді представництво інтересів держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами або з апеляційними, касаційними, окремими поданнями чи скаргами про захист охоронюваних законом інтересів держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № З-рп/99 у справі про представництво інтересів держави в судочинстві зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів, чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця загроза є підставою для порушення справи в суді.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 травня 2008 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 5,4 га та будівлі, що розташовані на території ж/м «Ул'янівка» Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом були порушені вимоги п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, якими встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01 січня 2012 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Однак, суд першої інстанції не прийняв вищевказані доводи до уваги, та не обґрунтував, чому саме суд не приймає ці доводи до уваги.
Крім того, статтею 81 Земельного Кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за якими громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, проте, суд першої інстанції, всупереч зазначеній нормі закону, визнав право власті за позивачкою на підставі судового рішення, що не передбачено ст. 81 Кодексу та вийшов за межі наданих йому повноважень.
Згідно ст.. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним и обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі пп. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення.
Судова колегія вважає, що вимоги апеляційної скарги Прокуратури Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 5,4 га та будівлі, а також вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку є помилковими, оскільки такі вимоги не були заявлені у суді першої інстанції, а згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 309 ч.1 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Прокуратури Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до СТОВ «Чорноморочка» (треті особи - Одеське обласне Управління земельних ресурсів, ОРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах») про визнання права власності відповідно договірним зобов'язанням - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис О.С. Комлева
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук.