13 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.08.2011 року про повернення позовної заяви, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та стягнення шкоди в порядку регресу,-
встановила:
ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та стягнення шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.08.2011 року позовну заяву ОСОБА_3 повернуто його представнику, як подану особою, яка не має повноважень на ведення справи в інтересах ОСОБА_3
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.08.2011 року, в якій просить ухвалу суду від 11.08.2011 року скасувати і направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що при винесенні ухвали не були враховані норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, відповідно до оскаржуваної ухвали, виходив з того, що представником позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2, який звернувся до суду від власного імені, не додано документа (довіреності), який підтверджував би його повноваження на подання позовної заяви, її підпис за довірителя та ведення справи у його інтересах.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися, оскільки суд дійшов до нього передчасно.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Однак, суд першої інстанції, пославшись в ухвалі суду на ч. 2 ст. 121 ЦПК України, не звернув на зазначене уваги, та без залишення позовної заяви без руху (ухвала в матеріалах справи відсутня), передчасно повернув позовну заяву, на що в апеляційній скарзі вказав представник позивача, додавши копію довіреності (а. с. 7), порушивши порядок, встановлений для вирішення цього питання.
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що ухвала суду першої інстанції від 11.08.2011 року про повернення позовної заяви, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Таким чином, на підставі викладеного, ухвалу суду першої інстанції від 11.08.2011 року необхідно скасувати, а питання щодо відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та стягнення шкоди в порядку регресу передати на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.08.2011 року про повернення позовної заяви, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та стягнення шкоди в порядку регресу - скасувати, питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич
13 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2011 року по справі за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" до ОСОБА_7 про повернення кредиту,-
встановила:
ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" звернулося з вказаним позовом до суду, в якому просило стягнути з ОСОБА_7 на його користь суму боргу за кредитним договором в розмірі 800 189,87 грн., з яких: 59 686,29 доларів США, 29 центів (що еквівалентно 473 909,14 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - заборгованість за кредитом; 6 786,62 доларів США, 62 центи (що еквівалентно 53 885,76 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - заборгованість за відсотками; 19 041,85 долар США, 85 центів (що еквівалентно 151 192,29 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів; 15 264,82 долари США, 82 центи (що еквівалентно 121 202,68 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, а також судові витрати.
Свої позовні вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивач обгрунтовував тим, що між банком та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надав останній кредитні ресурси в сумі 70 000 доларів США зі сплатою процентів згідно умов договору. Строк дії договору до 15.02.2017 року. В порушення умов договору позичальник не сплачує проценти за користування коштами, в зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та пені.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідно до рішення суду, представник позивача підтримала позовні вимоги, відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2011 року позовні вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" суму боргу за кредитним договором в розмірі 800 189,87 грн., з яких: 59 686,29 доларів США, 29 центів (що еквівалентно 473 909,14 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - заборгованість за кредитом; 6 786,62 доларів США, 62 центи (що еквівалентно 53 885,76 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - заборгованість за відсотками; 19 041,85 долар США, 85 центів (що еквівалентно 151 192,29 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів; 15 264,82 долари США, 82 центи (що еквівалентно 121 202,68 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного розгляду справи в сумі 120 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на
те, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не встановлені фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит", дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит", суд першої інстанції виходив з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 15 лютого 2007 року між Банком та ОСОБА_7 (далі - Позичальник) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № к-2172/л.
Відповідно до п. 2.1. договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності в розмірі 70 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 14 % річних.
Отримання коштів ОСОБА_7 підтверджується її заявою на отримання кредиту в сумі 70 000 доларів США та копією меморіальних валютних ордерів № 47 від 01.11.2007 року, № 1 від 10.12.2007 року, № 10 від 22.01.2008 року.
Згідно з п. 3.2. Договору Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 15 лютого 2017 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок.
Відповідно до п. 4.3. Кредитного Договору Позичальник сплачує проценти щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів.
ОСОБА_7 зобов'язалася сплатити пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 6.1. Кредитного договору).
Відповідно до п. 7.4. Договору, 30 травня 2008 року між сторонами укладена додаткова угода № 2 к відповідно якої п. 2.1., 4.1. викладені в наступній редакції: „2.1. Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 70 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 16,0 % річних" „4.1. Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 16,0 % річних".
В якості забезпечення повернення кредитних ресурсів, 15 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_8, зареєстрований за реєстровим № 1206, відповідно до якого ОСОБА_7 передала в іпотеку Банку нежиле підвальне приміщення № 613 загальною площею 45,7 кв. м., по АДРЕСА_1.
Станом на 30 листопада 2010 року у ОСОБА_7 за кредитом виникла прострочена заборгованість в розмірі 100 779,58 доларів США, що еквівалентно 800 189,87 грн., з яких: 59 686,29 доларів США, 29 центів (що еквівалентно 473 909,14 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - заборгованість за кредитом; 6 786,62 доларів США, 62 центи (що еквівалентно 53 885,76 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - заборгованість за відсотками; 19 041,85 долар США, 85 центів (що еквівалентно 151 192,29 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів; 15 264,82 долари США, 82 центи (що еквівалентно 121 202,68 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.11.2010 року за 1 долар - 7,94 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
До теперішнього часу вказана заборгованість не погашена, проте її розмір збільшений.
23.06.2009 року та 01.07.2010 року Банком направлялись претензійні листи № 2087 та № 37210 ОСОБА_7 щодо погашення заборгованості по кредиту, повернення кредитних коштів та попереджалась про відповідальність за невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитними коштами, неустойки відповідно до умов Кредитного договору у разі, якщо Позичальник в період дії Кредитного договору порушував будь-які умови Кредитного договору, в тому числі: несвоєчасно або в неповному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості по кредиту і сплаті відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до п. п. 3.2., 4.3., 4.4. Кредитного договору. У разі вимоги банку про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за Кредитним договором, тобто повернути отримані кредитні кошти та сплатити усі відсотки протягом 10 днів з моменту отримання вимог позивача.
Банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до заяви про надання кредиту, відповідачка просила надати кредит саме у валюті, в доларах США. Відповідно до кредитного договору, відповідачка отримала кредит у доларах США. Згідно Договору відповідачка повинна повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 (Позичальник) були порушені взяті на себе зобов'язання щодо повернення коштів разом з нарахованими відсотками та іншими платежами, передбаченими договором, грошові кошти, суд вважав, підлягають стягненню.
За таких обставин, суд першої інстанції, на підставі ст. ст. 610, 625, 1054 ЦК України задовольнив позовні вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" та стягнув, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені, судові витрати.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих і досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит".
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що
позивачем та відповідачкою по справі ОСОБА_7, укладено договір про відкриття кредитної лінії № к-2172/л від 15.02.2007 року та додаткову угоду № 2 к від 30.05.2008 року строком до 15.02.2017 року (а. с. 10-14).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, також між позивачем та відповідачкою ОСОБА_7 15.02.2007 року було укладено іпотечний договір (а. с. 15-17) та 06.06.2008 року додаткову угоду до іпотечного договору (а. с. 18).
Станом на 30.11.2010 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором склала 100 779,58 доларів США, що еквівалентно 800 189,87 грн. (а. с. 19).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитними коштами, неустойки відповідно до умов Кредитного договору у разі, якщо Позичальник в період дії Кредитного договору порушував будь-які умови Кредитного договору, в тому числі: несвоєчасно або в неповному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості по кредиту і сплаті відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до п. п. 3.2., 4.3., 4.4. Кредитного договору. У разі вимоги банку про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за Кредитним договором, тобто повернути отримані кредитні кошти та сплатити усі відсотки протягом 10 днів з моменту отримання вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд не звернув увагу на строк договору, який встановлено договором до 15.02.2017 року, судова колегія не може прийняти до уваги, враховуючи вимоги п. 3.4. Кредитного договору щодо права позивача на дострокове повернення кредитних коштів.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідачки виникла прострочена заборгованість по Кредитному договору, в зв'язку з чим у позивача виникло право на дострокове повернення кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги з приводу індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, судова колегія також не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету. Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена ч. 4 ст. 5 Декрету, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на теперішній час терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено. Тому, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету є наявність у банку дозволу, тобто генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність у позивача такого дозволу на здійснення валютних операцій (а. с. 72-77).
Також судова колегія не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, щодо процесуальних порушень, на думку апелянтки, судом першої інстанції, зазначених апелянткою, оскільки, вказані доводи не є підставою, відповідно до ст. 309 ЦПК України, для скасування чи зміни рішення суду та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не може прийняти до уваги, так як вони не спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та оскільки, вони не спростовують висновки суду.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_7 необхідно відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2011 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2011 року по справі за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" до ОСОБА_7 про повернення кредиту - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич