09 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Сенчук А.О.,
за участю: позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права на Ѕ частину майна, набутого під час спільного проживання, та його поділ,
17 травня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який згодом остаточно уточнила, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 03 вересня 1993 року по 05 червня 2002 року, мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З лютого 2004 року по серпень 2009 року вони знову стали проживати однією сім'єю, вести спільне господарство, мали спільний бюджет. Під час спільного проживання однією сім'єю вони побудували житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 0300 га, яка належить їм на праві спільної власності на підставі держаних актів на право власності на земельну ділянку від 26 серпня 2005 року. Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 травня 2009 року № 573 затверджено акт державної приймальної комісії від 18 грудня 2008 року про готовність закінченого будівництвом жилого будинку літ "Д" за адресою: АДРЕСА_1, та юридичному департаменту Одеської міської ради доручено видати їм свідоцтво про право власності на будинок, але відповідач відмовляється отримати вказане свідоцтво. За цей час вони придбали необхідні меблі та предмети побуту, а саме, монітор, вартістю 800 грн., плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5600 грн., ноутбук "Тошиба", вартістю 6000 грн., піаніно, вартістю 2000 грн., меблі кухонні, вартістю 640 грн., соковижималку "Панасонік", вартістю 800 грн., столик журнальний дубовий, вартістю 1600 грн., шубу норкову,
вартістю 2400 грн., ванну, вартістю 2400 грн., килими 3 штуки, вартістю 2400 грн., меблі дитячі, вартістю 2000 грн., телевізор " LG", вартістю 1200 грн., телевізор "Тошиба", вартістю 1600 грн., холодильник "Вирпул", вартістю 4800 грн., системний блок, вартістю 1600 грн., факс "Панасонік", вартістю 560 грн., ксерокс, вартістю 2000 грн., диван, вартістю 1200 грн., крісло, вартістю 320 грн., домофон, вартістю 800 грн., стіл кухонний, вартістю 280 грн., комбайн-овочерізку "Філіпс", вартістю 400 грн., стільці м'які 3 штуки, вартістю 300 грн., стіл комп'ютерний, вартістю 1200 грн., стіл розкладний полірований, вартістю 300 грн., ліжко двоспальне, вартістю 1200 грн., стіл полірований, вартістю 200 грн., кальян, вартістю 500 грн., пральну машину "Електролюкс", вартістю 3200 грн., конвектори опалення електричні 3 штуки, вартістю 6400 грн., фотоапарат цифровий "Соні", вартістю 900 грн., плиту газову "Веко", вартістю 2000 грн., котел "Saunier Duvаl", вартістю 8000 грн. а всього на загальну суму 65 600 грн. В 2009 році відношення між ними знову погіршились, відповідач привів в їх будинок іншу жінку та зареєстрував з нею шлюб, створив умови неможливості сумісного проживання, вигнав її з сином з побудованого ними будинку.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. 74 СК України, позивачка ОСОБА_2 Т.В. просила суд встановити факт проживання з відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2004 року по серпень 2009 року,
визнати за нею право на майно, придбане під час сумісного проживання, як належне на праві спільної сумісної власності, визначивши розмір часток в спільній сумісній власності по Ѕ частки кожному, визнати за нею та відповідачем право власності на Ѕ частину за кожним на будинок АДРЕСА_1,
провести поділ майна, виділивши їй: монітор, вартістю 800 грн., плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5600 грн., ноутбук "Тошиба", вартістю 6000 грн., піаніно, вартістю 2000 грн., всього на суму 14 400 грн.;
відповідачу ОСОБА_3: меблі кухонні, вартістю 640 грн., соковижималку "Панасонік", вартістю 800 грн., столик журнальний дубовий, вартістю 1600 грн., шубу норкову, вартістю 2400 грн., ванну, вартістю 2400 грн., килими 3 штуки, вартістю 2400 грн., меблі дитячі, вартістю 2000 грн., телевізор "LG", вартістю 1200 грн., телевізор "Тошиба", вартістю 1600 грн., холодильник "Вирпул", вартістю 4800 грн., плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5600 грн., системний блок, вартістю 1600 грн., факс "Панасонік", вартістю 560 грн., ксерокс, вартістю 2000 грн., піаніно, вартістю 2000 грн.. диван, вартістю 1200 грн., крісло, вартістю 320 грн., домофон, вартістю 800 грн., стіл кухонний, вартістю 280 грн., комбайн-овочерізку "Філіпс", вартістю 400 грн., стільці м'які 3 штуки, вартістю 300 грн., стіл комп'ютерний, вартістю 1200 грн., стіл розкладний полірований, вартістю 300 грн., ліжко двоспальне, вартістю 1200 грн., стіл полірований, вартістю 200 грн., кальян, вартістю 500 грн., пральну машину "Електролюкс", вартістю 3200 грн., конвектори опалення електричні 3 штуки, вартістю 6400 грн., фотоапарат цифровий "Соні", вартістю 900 грн., всього на суму 48800 грн.
Плиту газову "Беко", вартістю 2000 грн., котел "Saunier Duvаl", вартістю 8000 грн. залишити в спільної власності та вселити її в будинок АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що з 1999 року він з позивачкою ОСОБА_2 не проживав. У 2002 році шлюб між ними було розірвано. У 2004 році, маючи намір поновити сімейні відносини, він вмовив свого батька, власника земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оформити договір дарування земельної ділянки на нього та позивачку ОСОБА_2, після чого стосунки між ними знов погіршились та в 2006 році припинились.
Вони проживали під одним дахом лише з причини того, що позивачка ОСОБА_2 не мала іншого житла. Він вважає, що позивачка ОСОБА_2, відновивши з ним стосунки мала бажання отримати у власність частку земельної ділянки (а.с. 84-85). Він заперечує, що спірний будинок збудований ними спільно, а зазначене у позовній заяві майно не придбане спільно та не знаходиться у спірному будинку, а також не погоджується з вартістю майна. В зв'язку з чим він просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - ПАТ "Марфін Банк", позов визнав та пояснив, що сторони разом побудували спірний будинок, оскільки кредитні кошти вони отримували разом для будівництва та обладнання будинку для однієї сім'ї.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено. Суд встановив факт проживання сторін у справі однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2004 року по серпень 2009 року, визнав за позивачкою ОСОБА_2 право на майно, придбане під час сумісного проживання, як належне на праві спільної сумісної власності, визначивши розмір часток в спільній сумісній власності по Ѕ частки кожному,
визнав право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 за кожним,
провів поділ майна, виділив позивачці ОСОБА_2: монітор, вартістю 800 грн., плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5600 грн., ноутбук "Тошиба", вартістю 6000 грн., піаніно, вартістю 2000 грн., всього на суму 14 400 грн.,
виділив відповідачу ОСОБА_3: меблі кухонні, вартістю 640 грн., соковижималку "Панасонік", вартістю 800 гри., столик журнальний дубовий, вартістю 1600 грн., шубу норкову, вартістю 2400 грн., ванну, вартістю 2400 грн., килими 3 штуки, вартістю 2400 грн., меблі дитячі, вартістю 2000 грн., телевізор "LG", вартістю 1200 грн., телевізор "Тошиба", вартістю 1600 грн., холодильник "Вирпул", вартістю 4800 грн., плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5600 грн., системний блок, вартістю 1600 грн., факс "Панасонік", вартістю 560 грн., ксерокс, вартістю 2000 грн., піаніно, вартістю 2000 грн., диван, вартістю 1200 грн., кресло, вартістю 320 грн., домофон, вартістю 800 грн., стіл кухонний, вартістю 280 грн., комбайн-овочерізку "Філіпс", вартістю 400 грн., стільці м'які 3 штуки, вартістю 300 грн., стіл комп'ютерний, вартістю 1200 грн., стіл розкладний полірований, вартістю 300 грн., ліжко двоспальне, вартістю 1200 грн., стіл полірований, вартістю 200 грн., кальян, вартістю 500 грн., пральну машину "Електролюкс", вартістю 3200 грн., конвектори опалення електричні 3 штуки, вартістю 6400 грн., фотоапарат цифровий "Соні", вартістю 900 грн., всього на суму 48 800 грн., плиту газову "Веко", вартістю 2000 грн., котел "Saunier Duvаl", вартістю 8000 грн. залишив в спільної власності, а також вселив позивачку ОСОБА_2 в спірний будинок.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року виправлена описка у судовому рішенні та зазначено, що плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5 600 грн. виділено ОСОБА_2 й загальна вартість майна, виділеного відповідачу, становить 43 200 грн. (т. 2, а.с. 39-40).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідача позивачка ОСОБА_2 просить її відхилити у зв'язку з безпідставністю доводів скарги.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", викладених у п. 20 постанови, при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 03 вересня 1993 року по 05 червня 2002 року, мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
З лютого 2004 року по серпень 2009 року сторони знову стали проживати однією сім'єю, вести спільне господарство, мали спільний бюджет, мають спільні боргові зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою №1673 Органу самоорганізації населення "Золотий берег" від 12 вересня 2009 року про те, що сторони та їх син проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.9), фактом укладення кредитного договору №46/К від 01 листопада 2005 року між ВАТ "Морський транспортний Банк" (після зміни найменування ПАТ "Марфін Банк") та позивачкою ОСОБА_2, за яким вона отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США на строк до 01 листопада 2015 року зі сплатою 16% річних за користування кредитом, при цьому була отримала згода відповідача ОСОБА_3 (т. 1, а.с.61-69), укладенням договору іпотеки, згідно якого сторони у справі надали в іпотеку банку належну їм земельну ділянку загальною площею 0,0300 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 70-80), судовим наказом Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року, яким стягнуто солідарно з сторін у справі заборгованість за кредитним договором (т. 1, а.с. 30-33), наявними у справі фотознімками, матеріалами Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальних справ за заявами сторін у справі, а також свідченнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з лютого 2004 роки по серпень 2009 роки між сторонами у справі склалися усталені відносини, що притаманні подружжям.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України на майно, що об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом першої інстанції встановлено, що під час спільного проживання однією сім'єю сторони побудували спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 0300 га, яка належить їм на праві спільної власності на підставі держаних актів на право власності на земельну ділянку від 26 серпня 2005 року (т. 1, а.с. 10).
Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 травня 2009 року № 573 затверджено акт державної приймальної комісії від 18 грудня 2008 року про готовність закінченого будівництвом жилого будинку літ "Д" за адресою: АДРЕСА_1, та юридичному департаменту Одеської міської ради доручено видати їм свідоцтво про право власності на будинок за вказаною адресою (т. 1, а.с. 11).
В подальшому, 25 вересня 2009 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з іншою особою (т. 1, а.с.36) та став відмовляться від отримання вказаного свідоцтва, чим суттєво порушує права позивачки ОСОБА_2
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірний житловий будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності й при його поділу кожному з них належить право на Ѕ частину.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що за цей час сторони у справі придбали також меблі та предмети побуту.
Однак колегія суддів не погоджується в повному обсязі з висновком суду першої інстанції щодо визначення вартості майна набутого під час спільного проживання.
Відповідно до роз'яснень вказаного Пленуму Верховного Суду України, викладених п. 23 постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині позову не надав належної оцінки наявним у справі доказам щодо вартості деякого майна та поясненням відповідача ОСОБА_3 (т. 1, а.с.157-164).
Виконуючи повноваження апеляційного суду та враховуючи вказані обставини і оцінюючи докази, надані сторонами у справі, колегія суддів вважає, що під час спільного проживання сторони придбали і на момент припинення спільного проживання було в наявності наступне майно:
монітор, вартістю 800 грн.,
плазмовий телевізор "Філіпс", вартістю 5600 грн.,
ноутбук "Тошиба", вартістю 6000 грн.,
піаніно, вартістю 2000 грн.,
меблі кухонні, вартістю 640 грн.,
соковижималка "Панасонік", вартістю 800 гри.,
столик журнальний дубовий, вартістю 1600 грн.,
шуба норкова, вартістю 2400 грн.,
ванна, вартістю 400 грн.,
килими 3 штуки, вартістю 2400 грн.,
меблі дитячі, вартістю 2000 грн.,
телевізор "LG", вартістю 1200 грн.,
телевізор "Тошиба", вартістю 1600 грн.,
холодильник "Вирпул", вартістю 3298 грн.,
системний блок, вартістю 1600 грн.,
факс "Панасонік", вартістю 560 грн.,
ксерокс, вартістю 2000 грн.,
диван, вартістю 1200 грн.,
крісло, вартістю 320 грн.,
домофон, вартістю 100 грн.,
стіл кухонний, вартістю 280 грн.,
комбайн-овочерізка "Філіпс", вартістю 400 грн.,
стільці м'які 3 штуки, вартістю 300 грн.,
стіл комп'ютерний, вартістю 1200 грн.,
стіл розкладний полірований, вартістю 300 грн.,
ліжко двоспальне, вартістю 1200 грн.,
стіл полірований, вартістю 200 грн.,
кальян, вартістю 500 грн.,
пральна машина "Електролюкс", вартістю 2849 грн.,
конвектори опалення електричні 3 штуки, вартістю 1505 грн.,
фотоапарат цифровий "Соні", вартістю 900 грн.,
плита газова "Веко", вартістю 1897 грн.,
котел "Saunier Duvаl", вартістю 2900 грн., а всього на загальну суму 50 949 грн.
Колегія суддів вважає, що вказане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності й при його поділі кожному з них належить право на Ѕ частину.
Суд першої інстанції правильно здійснив поділ вказаного майна за запропонованим позивачкою варіантом з урахуванням того, що вона відмовилася від грошової компенсації різниці між вартістю належної їй за законом частки майна та вартістю виділеного їй майна.
При цьому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині виділу відповідачу ОСОБА_3 у власність майна, яке не увійшло в акт опису й арешту майна від 02 грудня 2010 року, проведеного державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а саме, соковижималку "Панасонік" - 800 грн., комбайн-овочерізку "Філіпс" - 400 грн., шубу норкову - 2 400 грн., системний блок - 1600 грн., ліжко двоспальне -1200 грн., стільці м'які 3 шт. - 300 грн., факс "Панасонік" - 560 грн., ксерокс - 2000 грн., фотоапарат цифрової "Соні" - 900 грн., оскільки вважає, що відповідач його приховав.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 після укладення шлюбу з іншою особою став перешкоджати позивачці користуватися будинком, а з листопада 2009 року не впускає її в будинок. Тому її право порушено й підлягає захисту шляхом вселення у спірний будинок.
Доводи відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суду необхідно було спочатку розглянути в окремому провадження питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а потім вирішити спір про поділ майна, є помилковими.
Посилання відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не врахував те, що вони не проживали однією сім'єю з 2006 року по серпень 2009 року і не будували спільно спірний будинок, не приймаються до уваги, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються вище приведеними доказами.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що відповідачем ОСОБА_3 не доведені зазначені обставини, на які він посилається як на заперечення проти позову.
Таким чином, суд першої інстанції з достовірністю встановив, що колишні подружжя проживали однією сім'єю з лютого 2004 року до серпня 2009 року й під час спільного проживання побудували спірний будинок і придбали вище перелічене майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності.
Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції не врахував, що частини вище переліченого майна, яке передано йому у власність, немає у наявності на час розгляду справи, не можуть служити підставою для скасування рішення суду й направлення його на новий розгляд, оскільки його права при поділі майна не порушені.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, що тягне скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Неправильне застосування норм процесуального права, а саме, ст. ст. 212, 213 ЦПК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення вартості деякого майна й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
При подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_3 не доплатив судовий збір в сумі 218, 50 грн. (488 грн. : 2 = 244 грн. - 25, 50 грн.). Тому вказаний судовий збір підлягає стягненню з нього в дохід держави за рішенням суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2011 року змінити й ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права на Ѕ частину майна, набутого під час спільного проживання, та його поділ, задовольнити частково.
Передати у власність ОСОБА_3 меблі кухонні, вартістю 640 грн., соковижималку "Панасонік", вартістю 800 грн., столик журнальний дубовий, вартістю 1600 грн., шубу норкову, вартістю 2400 грн., ванну, вартістю 400 грн., килими 3 штуки, вартістю 2400 грн., меблі дитячі, вартістю 2000 грн., телевізор "LG", вартістю 1200 грн., телевізор "Тошиба", вартістю 1600 грн., холодильник "Вирпул", вартістю 3298 грн., системний блок, вартістю 1600 грн., факс "Панасонік", вартістю 560 грн., ксерокс, вартістю 2000 грн., диван, вартістю 1200 грн., крісло, вартістю 320 грн., домофон, вартістю 100 грн., стіл кухонний, вартістю 280 грн., комбайн-овочерізку "Філіпс", вартістю 400 грн., стільці м'які 3 штуки, вартістю 300 грн., стіл комп'ютерний, вартістю 1200 грн., стіл розкладний полірований, вартістю 300 грн., ліжко двоспальне, вартістю 1200 грн., стіл полірований, вартістю 200 грн., кальян, вартістю 500 грн., пральну машину "Електролюкс", вартістю 2849 грн., конвектори опалення електричні 3 штуки, вартістю 1505 грн., фотоапарат цифровий "Соні", вартістю 900 грн., а всього на суму 31 752 грн.,
Плиту газову "Веко", вартістю 1897 грн., та котел "Saunier Duvаl", вартістю 2900 грн., залишити в спільної сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у дохід держави судовий збір в сумі 218, 50 грн. на банківські реквізити: отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, р/р 31214206780007, МФО 828011, банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: судовий збір, пункт (номер пункту з таблиці ставок судового збору) КБК 22030001, прізвище, ім'я, по батькові.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік