13 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
встановила:
Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивачка обґрунтовувала тим, що є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Про існування заповіту їй стало відомо лише 24.11.2009 року, після чого вона звернулась до Сьомої одеської державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини.
Іншим спадкоємцем четвертої черги є відповідач - ОСОБА_3, який разом з нею на протязі останніх років доглядав за ОСОБА_4, періодично проживав в АДРЕСА_1. Вона не має можливості оформити спадщину у зв'язку з тим, що відповідач не надає їй оригінал свідоцтва про право власності № 3087 від 15.09.1997 року на спадкове майно, чим порушує її законні права та інтереси. Тому вона змушена звернутися з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачка підтримала свої позовні вимоги. Відповідач, відповідно до рішення суду, не був присутній в судовому засіданні.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 171,0 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує права територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради.
В судовому засіданні представник Одеської міської ради підтримав апеляційну скаргу, позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, відповідач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що також підтвердили в судовому засіданні позивачка та її представник, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка за життя склала заповіт на користь позивачки на належну їй квартиру АДРЕСА_1. Відповідач, який є чоловіком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.10.2008 року, є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як він проживав у квартирі разом з померлою та приймав участь у догляді за нею. 25.11.2009 року ОСОБА_2 звернулась до Сьомої одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини до майна, яке належало ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить відповідь від 25.11.2009 року № 503/02-14.
Згідно із відповіддю Сьомої одеської державної нотаріальної контори, до майна померлої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ніхто із спадкоємців не звертався, спадкової справи в справах Сьомої одеської державної нотаріальної контори немає.
Позивачка проживає у спірній квартирі безперервно, в тому числі продовжувала проживати в цій квартирі й після смерті ОСОБА_4 Отже, у зв'язку зі смертю цієї особи, для позивачки відкрилася спадщина на зазначену квартиру, враховуючи, що вона звернулась до суду про визнання за нею права на спадщину, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати право сторони таким, що підлягає захисту, визнавши за нею право на спадщину за заповітом.
На сьогоднішній момент позивачка позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальній конторі через пропуск встановленого законом строку та відсутності оригінала свідоцтва про право на квартиру для вчинення певних процесуальних дій у спадкових правовідносинах.
Оскільки, сторони є єдиними встановленими судом спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, суд вважав, що позивачка за правилами ст. 1272 ЦК України вправі звернутись із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, виявила таке бажання шляхом звернення до суду, осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині, судом не встановлено, останній не вбачає перешкод у реалізації цього права та його захисту.
Таким чином, суд вважав, що зібрані по справі докази та встановлені фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі, а також суд стягнув з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка є спадкоємицею за заповітом (а. с. 6) після смерті ОСОБА_4
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8) і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Позивачка звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак пропустила строк для прийняття спадщини. Тому нотаріусом їй було роз'яснено, що в зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, вона вважається такою, що не прийняла спадщину та роз'яснено право на звернення до місцевого суду для продовження строку на прийняття спадщини (а. с. 4).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Однак, позивачка звернулася до суду з позовом не про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а про визнання права власності в порядку спадкування (а. с. 2).
Проте порядок оформлення права на спадщину передбачено главою 89 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Тобто, оформлення права на спадщину позивачкою може бути здійснено в нотаріальному порядку шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину, після визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Тому, враховуючи викладене, відсутні правові підстави для визнання в судовому порядку права власності за позивачкою на спадкове майно.
Крім того, в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2011 року, копію якого додано до апеляційної скарги, квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради.
Визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру в порядку спадкування без вирішення питання щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в зв'язку з його пропуском, порушує вищезазначений порядок встановлений чинним законодавством оформлення права на спадщину та порушує права територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, яка, при відсутності інших спадкоємців, є стороною у справі за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
До висновків суду, що відповідач на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4, судова колегія ставиться критично.
Оскільки, ст. 1268 ЦК України регулює питання прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Однак, в судовому засіданні не встановлено та докази в матеріалах справи цьому відсутні, що відповідач проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 (спадкодавцем) не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Інші спадкоємці, відповідно до матеріалів справи, відсутні (а. с. 30).
Доводи позивачки, з приводу того, що вона не може оформити спадщину, так як відповідач не надає їй оригінал свідоцтва про право власності на спірну квартиру, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки нотаріусом позивачці в оформлені права на спадщину відмовлено в зв'язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, судова колегія приймає до уваги, що відповідно до матеріалів справи відповідач не заперечував проти позову та не оскаржував рішення суду від 07.07.2010 року про визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, погодившись з ним.
Таким чином, судова колегія, на підставі наведене, частково погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2010 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич
13 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2011 року по справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про поділ в натурі квартири, припинення режиму спільної часткової власності,-
встановила:
Позивачі звернулися з вказаним позовом до суду, в якому просили поділити квартири № 201-202 за адресою АДРЕСА_3 в натурі між власниками і виділити ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 квартиру № 201, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 квартиру № 202.
Свої позовні вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивачі обґрунтовували тим, що останнім часом між позивачами та відповідачами виникають спори про порядок користування і володіння квартирами. Крім того, позивачі зазначали, що кожний власник користується такими квартирами: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 квартирою № 201, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 квартирою № 202. Даний порядок користування квартирами існує з 2000 року.
Відповідно до рішення суду, в судове засідання позивачі, їхній представник та відповідачі не з'явилися, надали до суду заяви про підтримання позовних вимог, їх задоволення та визнання позову, відповідачі з проханням розглядати справу у їх відсутність.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2011 року позов ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено. Виділено в натурі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 квартиру № 201 в складі житлових та підсобних приміщень загальною площею 71,2 кв. м., в тому числі житлової 38,9 кв. м. по АДРЕСА_3, припинивши право спільної власності на квартири № 201, 202 АДРЕСА_3 та визнавши за ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 право власності на квартиру № 201 в складі житлових та підсобних приміщень загальною площею 71,2 кв. м., в тому числі житлової 38,9 кв. м. АДРЕСА_3. Виділено в натурі ОСОБА_10, ОСОБА_11 квартиру № 202 у складі житлових та підсобних приміщень загальною площею 50,9 кв. м., в тому числі житлової 30,3 кв. м. АДРЕСА_3, припинивши право спільної власності на квартири № 201, 202 по проспекту Добровольського, 102 в м. Одесі та визнавши за ОСОБА_10, ОСОБА_11 право власності на квартиру № 202 у складі житлових та підсобних приміщень загальною площею 50,9 кв. м., у тому числі житлової 30,3 кв. м. АДРЕСА_3.
Також в рішенні вказано, що рішення підлягає реєстрації в КП „ОМБТІ та РОН" Одеської міської ради.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2011 року, в якій просять рішення суду від 12.04.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду за підставами п. 6 ст. 205 ЦПК України, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з грубим порушенням процесуальних та матеріальних норм.
В судовому засіданні апелянти, які також залучені, як правонаступники після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та їхній представник підтримали апеляційну скаргу. ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило. ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 померли (а. с. 54, 80, 90).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з наступного.
16.11.1993 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради на квартири, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 № 201 та квартира № 202 було видане свідоцтво про право спільної власності на житло ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 (а. с. 5).
На підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.07.1997 року, ОСОБА_6 була позбавлена права користування квартирами № 201, 202 по АДРЕСА_3 (а. с. 10).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 920, квартири № 201, № 202 АДРЕСА_3 є ізольованими, самостійними, з виходом до тамбуру. Дані квартири у складі житлових та підсобних приміщень між собою загальними коридорами та дверима не пов'язані, є типовими і відповідають вимогам ДБН В.2.2-15-2005 „Житлові будівлі". Співвласникам квартири № 201, 202 по АДРЕСА_3 в особисте користування можливо виділити: ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 квартиру № 201 в складі житлових та підсобних приміщень загальною площею 71,2 кв. м., в тому числі житлової 38,9 кв. м., ОСОБА_10, ОСОБА_11 квартиру № 202 у складі житлових та підсобних приміщень загальною площею 50,9 кв. м., у тому числі житлової 30,3 кв. м.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважав, що позивачі довели ті обставини, на які вони посилалися в обгрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню на підставі ст. 364 ЦК України.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до нього неповно з'ясувавши обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що апелянтка ОСОБА_6 є співвласником спірних квартир (а. с. 5, 13-14).
Тому, вирішення спірних питань стосовно квартир, співвласником яких є апелянтка ОСОБА_6, торкається її прав, а вирішення спору в суді без її участі, порушує її право на захист своїх прав і законних інтересів в суді.
Проте, суд першої інстанції, неповно з'ясувавши обставин, що мають значення для справи, не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 є співвласником спірних квартир № 201, 202 по АДРЕСА_3, вирішуючи спір стосовно зазначених квартир, виділяючи зазначені квартири в натурі іншим співвласникам та припиняючи право спільної власності на зазначені квартири, визнаючи право власності на виділені спірні квартири, не залучив до участі у справі апелянтку ОСОБА_6, вирішивши питання про її права та обов'язки без неї, та позбавивши її права захищати свої права і законні інтереси в суді, чим порушив вимоги цивільного судочинства, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилання суду на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.07.1997 року, яким ОСОБА_6 була позбавлена права користування спірними квартирами, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_6 є співвласником спірних квартир на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.11.1993 року (а. с. 5), яке не визнавалося в установленому законом порядку недійсним та є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Співвласник майна не може бути позбавлений права користування належним йому майном без визнання недійсним правовстановлюючого документа на це майно.
В результаті викладених порушень вимог цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду.
Тому, за таких обставин, враховуючи, що апелянтку ОСОБА_6, яка є співвласником спірних квартир, які виділено в натурі іншим співвласникам та припинено право спільної власності, визнано на них право власності за іншими співвласниками, не було залучено до участі у справі, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, судова колегія, на підставі наведеного, частково погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2011 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 з вищезазначених підстав.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2011 року по справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про поділ в натурі квартири, припинення режиму спільної часткової власності - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич
13 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „Південне-1" на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12.02.2008 року по справі за позовом ОСОБА_12 про визнання права власності на спадкове майно,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 4,41 га за довідкою Відділу земельних кадастрів Кілійського району Одеської області № 140 від 30.10.2007 року на праві наслідування (а. с. 3-4).
Свої позовні вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба - ОСОБА_13, якій на праві власності належав сертифікат на земельну частку (пай) площею 4,41 умовних кадастрових гектари в КСП «Південний». На випадок смерті, заповіту баба не залишила. Відповідно до норм ЦК України батько позивача - ОСОБА_14 та рідний дядько - ОСОБА_15 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_13, яка була їхньою матір'ю. Однак, вони не претендують на дане спадкове майно та відмовляються від нього на користь позивача. Але, оскільки, після смерті спадкодавця - ОСОБА_13, даний сертифікат на земельну частку (пай) було втрачено, про існування зазначеного сертифікату позивач дізнався лише нещодавно від батька. Як виявилося спадкоємці першої черги за законом не зверталися до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкового майна померлої. В нотаріальному порядку можливості оформити спадкове майно після смерті баби позивач позбавлений.
В судовому засіданні, в суді першої інстанції позивач підтримав свої позовні вимоги.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12.02.2008 року позов задоволено. Визнано право власності ОСОБА_12 на сертифікат ОД № 018297 на земельну частку (пай) площею 4,41 умовних кадастрових гектари в КСП «Південний», який зареєстрований 27.05.1996 року за № 297 в Кілійській районній державній адміністрації, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_13, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Південне-1", яке не приймало участі у справі, однак вважає, що рішенням суду порушуються його права, подало апеляційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12.02.2008 року, в якій просить рішення суду від 12.02.2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_12, посилаючись на те, що судом не досліджено всебічно і в повному обсязі обставини по справі, на неправильність висновків суду, порушення норм матеріального права.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтвердив в судовому засіданні і представник апелянта, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 Відділом РАГС Кілійського РУЮ Одеської області, актовий запис № 269, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
В свідоцтві про народження НОМЕР_3, виданого Кілійським районним бюро ЗАГС 16 вересня 1960 року, актовий запис № 257 ОСОБА_14, його матір'ю записано ОСОБА_13
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4, виданого Відділом РАГС Кілійського РУЮ Одеської області, актовий запис № 217, ОСОБА_12, його батьком записано ОСОБА_14
Як вказано в довідці відділу земельних ресурсів у Кілійському районі Одеської області, ОСОБА_13 на праві власності належав сертифікат ОД № 018297 на земельну частку (пай) площею 4,41 умовних кадастрових гектари в КСП «Південний», який зареєстрований 27.05.1996 року за № 297 в Кілійській районній державній адміністрації.
В заявах ОСОБА_14 та ОСОБА_15, завірених 30.01.2008 року секретарем Кілійської міської ради вказано, що вони відмовляються від спадкового майна у вигляді сертифікату на земельну частку (пай) площею 4,41 умовних кадастрових гектари в КСП «Південний», яка належала їх матері - ОСОБА_13 на користь ОСОБА_12
Таким чином, як зазначено в рішенні суду, судом достовірно встановлено, що спадкоємці першої черги за законом відмовились від своїх часток у спадщині на користь позивача, який є спадкоємцем п'ятої черги за законом згідно ст. 1265 ЦК України та не взмозі оформити своє право власності в позасудовому порядку з вищенаведених підстав, в зв'язку з чим суд першої інстанції вважав, що його право на спадщину підлягає захисту, а тому на підставі ст. ст. 16, 1265, 1274 ЦК України задовольнив позов.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до нього неповно з'ясувавши обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_13 (а. с. 8).
Після смерті ОСОБА_13 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли усі права та обов'язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті (ст. 1218 ЦК України) і, зокрема право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату серії ОД № 018297 (а. с. 5).
Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Порядок оформлення права на спадщину передбачено главою 89 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Тобто, оформлення права на спадщину позивача може бути здійснено в нотаріальному порядку шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину, після визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, протилежного позивачем не доведено в суді.
Однак, позивач звернувся до суду з позовом не про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а про визнання права власності в порядку спадкування.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_13 є її діти ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Тому, вирішення в судовому порядку питань стосовно спадщини після смерті ОСОБА_13, торкається їхніх прав, а вирішення спору в суді без їх участі, порушує їхні права на захист своїх прав і законних інтересів в суді.
Проте, суд першої інстанції, вирішуючи спір стосовно спадщини після смерті ОСОБА_13, не залучив до участі у справі спадкоємців першої черги ОСОБА_14 та ОСОБА_15, вирішивши питання про їхні права та обов'язки без них, та позбавивши їх права захищати свої права і законні інтереси в суді, чим порушив вимоги цивільного судочинства, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилання суду на те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в заявах, завірених 30.01.2008 року секретарем Кілійської міської ради, відмовляються від спадкового майна у вигляді сертифікату на земельну частку (пай) площею 4,41 умовних кадастрових гектари в КСП «Південний», яка належала їх матері - ОСОБА_13 на користь ОСОБА_12, судова колегія не може прийняти до уваги.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Заяви, на які посилається суд першої інстанції (а. с. 9-10), до нотаріальної контори не подавалися та завірені в 2008 році. Спадщина відкрилася в 2002 році.
Крім того, до участі у справі не залучено апелянта, який орендує спірну земельну ділянку (пай), а вирішення в судовому порядку питань стосовно права на спірну земельну ділянку (пай), торкається його прав, в частині виплати орендної плати та можливого спору з приводу виплати орендної плати з іншими спадкоємцями. Тому суд, вирішивши питання про права та обов'язки апелянта без нього, позбавив його права захищати свої права і законні інтереси в суді.
Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції взагалі розглянуто позовну заяву позивача без залучення до участі у справі жодного відповідача.
Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач в позовній заяві просив визнати право власності на земельну ділянку (а. с. 4) та свої позовні вимоги в установленому законом порядку, відповідно до матеріалів справи, не змінював, а суд розглянув позовні вимоги про визнання права власності на сертифікат, які не заявлялися позивачем, вийшовши за межі позовних вимог.
В результаті викладених порушень вимог цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду.
Тому, за таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, судова колегія, на підставі наведеного, частково погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12.02.2008 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_12 з вищезазначених підстав.
Крім того, з ТОВ «Південне-1» необхідно стягнути на користь держави, не сплачені в повному обсязі судові витрати при подачі апеляційної скарги в розмірі 295 грн. 27 коп.: 175 грн. 27 коп. судового збору (а. с. 31) та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які сплачені при подачі апеляційної скарги не на той розрахунковий рахунок (а. с. 30).
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ТОВ „Південне-1" задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12.02.2008 року по справі за позовом ОСОБА_12 про визнання права власності на спадкове майно - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12.
Стягнути з ТОВ „Південне-1" на користь держави судові витрати в розмірі 295 грн. 27 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич