19 травня 2011 року
Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Гірняк Л.А.
Суддів : Плавич Н.Д., Кварталові А.М.
При секретарі: Граненко А.А.
За участю позивача-ОСОБА_2
Відповідача-ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 08.02.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4
-про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 22.12.2006 року будинку АДРЕСА_1 Одеської області укладеного між нею ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що в грудні 2006 року між нею та відповідачами була укладена угода про продаж їй будинку АДРЕСА_1 Одеської області, спадкоємцями якого вони були після смерті своїх батьків. Згідно досягнутої між ними угоди, договір купівлі-продажу зазначеного будинку вони мали укласти у встановленій нотаріальній формі після прийняття відповідачами спадщини та виготовлення необхідних документів. 22 грудня 2006 року, в якості підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання вона передала ОСОБА_4, яка діяла по узгодженню з ОСОБА_3, грошові кошти в розмірі, еквівалентному 300 доларів США, відповідно розписок від 21.22.12.2006 року. Загальна сума за купівлю зазначеного будинку була узгоджена між ними в розмірі, еквівалентному 2100 доларів США. Тоді, ж за письмовою згодою відповідачів, вона вселилась в цей будинок разом зі своєю сім'єю, в складі якої є окрім її сина та невістки, також її малолітній онук ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її престаріла мати ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2. Весь цей час вона проживала в зазначеному будинку разом зі своєю сім'єю, поводячись як власник, чекаючи доки відповідачі виконають свої зобов'язання по укладанню договору в належній формі. Проте деякий час тому ОСОБА_3 несподівано для неї заявив їй, що він передумав продавати будинок, за який отримав часткову оплату. Вважає дії відповідача незаконними, і такими що направлені на не виконання їх угоди та порушують її майнові права, які підлягають
Справа №22ц-3181-11
Головуючий 1-ї інстанції- Пепеляшков С.М.
Доповідач-Гірняк Л.А. Категорія-20
-2-
їх відновленню у судовому порядку, шляхом визнання договору купівлі-продажу будинку на підставі ст.ст. 220 ч.2, 638 ЦК України дійсним.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, відповідно окремому дорученню, а саме протоколу судового засідання Железнодорожнього районного суду м.Вітебськ Республіка Бєларусь від 15 травня 2009 року, пояснила, що за позовом ОСОБА_2 пояснити нічого не в змозі, так як обставин справ не знає. Спадщину не приймала. Відношення до спірного будинку ніякого немає. Згодна на розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що грошей від позивачки не отримував та не укладав з нею договору купівлі-продажу будинку0,власником котрого він не був.
Рішенням Ізмаїльського міськрайолнного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про задоволення заявлених вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що сторони досягнули всіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного будинку, котрі частково вона виконала.
В судове засідання ОСОБА_4 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до вимог ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в заявлених вимогах районний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу відповідно до вимог ст.210 ч.2, 638 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому він не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Матеріалами справи встановлено, що Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, грудні 2006 року укладена письмова угода про продаж ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 Одеської області після отримання правовстановлюючих документів. На виконання угоди в майбутньому, позивачка передала ОСОБА_4 за продаж будинку в розмірі 300 доларів СІЛА. Вартість зазначеного будинку була узгоджена в розмірі 2 100 доларів США, що підтверджується її письмовою розпискою від 21.12.2006 року. За письмовою згодою відповідачів ОСОБА_2 вселилась в спірний будинок разом зі своєю сім'єю. Відповідачі в своїх розписках зобов'язалися після прийняття будинку у спадок зареєструвати договір купівлі-продажу нотаріально.
-3-
Відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської облсті від 16 листопада 2009 року право власності на спірний будинок визнано за ОСОБА_3(а.с.53).
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборе . : законом, зокрема із правочинів.
За змістом вимог ст.ст. 218, 220 ЦК України, недодержання вимог закону про нотаріате посвідчення правочину робить такий правочин нікчемним, якщо він відповідно до чинила законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з судженням суду першої інстанції виходячи з того, що норма ч.2 ст.220 ЦК Україні застосовується щодо правочинів, які не підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та ст.640 України пов'язується з держаною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. Відповідні роз'яснення містять і в п.13 Постанови Пленуму Верхов: Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних с про визнання правочинів недійсними». Самих підстав для застосування ст.ст.220 ч.2, 638 України, на які посилається позивачка, щодо правочину, який підлягав нотаріальному посвідченню і держаній реєстрації немає.
Доводи про те, що вона вселилась в спірний будинок та провела там ремонтні роботи не можуть бути підставою для задоволення заявлених вимог.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст.ст.308, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 08.02.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя- Л.А.Гірняк
Судді- Н.Д.Плавич
А.М.Кварталова