Справа №22ц/590/3063/12р. Головуючий у 1 інстанції: Епель О.В.
Категорія: 24 Доповідач: Краснощокова Н.С.
21 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту враховану електроенергію та суми збитків, заподіяних порушенням Правил користування електричною енергією населення,-
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2011 року позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» заборгованість за спожиту та враховану електроенергію в сумі 143 грн. 55 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з відповідачів суму неврахованої електроенергії за актом в розмірі 80 грн. 60 коп., та суму спожитої та облікованої електроенергії в розмірі 3071,98 грн.. Апелянт посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що споживач не заперечує факт відключення від електроенергії, проте і досі не звертається до суду за захистом своїх порушених справ, а посилання суду на п.53 ПКЕЕН є помилковими оскільки зміни до ПКЕЕН були внесені лише у 2011 році, а акт про порушення було складено у 2010 році. Вважає, що посилання суду на порушення позивачем вимог ст.60 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки для виявлення факту самовільного підключення не потрібні документи, на які послався суд, до того ж суд сам їх не витребував. Необґрунтованими вважає і висновки суду щодо не надання позивачем розрахунку вартості електричної енергії з врахуванням добової величини розрахункового споживання електричної енергії, тарифів для населення відповідно до Методики, оскільки такий розрахунок міститься на зворотній стороні акта. Суд не врахував, що 11.02.2011 року ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» було подано заяву на видачу судового наказу, однак їм було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою. Застосування судом строку позовної давності до даних правовідносин є необґрунтованим, оскільки відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості за період з 31.01.2008 року по 31.01.2011 року, а значить строк позовної давності переривається і його перебіг розпочинається заново з 1 січня 2011 року.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених у справі обставин.
У квартирі АДРЕСА_1 у м. Донецьку зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_6, які з 15.10.2009 року є співвласниками вказаного житлового приміщення на підставі приватизації і є споживачами електроенергії. Між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання енергопостачання, але відповідний письмовий договір про надання електроенергії між ними та позивачем у відповідності до вимог закону не укладався. Відповідачі прийняли на себе обов'язки по оплаті спожитої електроенергії шляхом отримання розрахункової книжки та здійснення оплати за отриману та спожиту електроенергію в їх квартирі. З 2007 року в квартирі відповідачів фактично проживає мати співвідповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4, а відповідачі проживають за іншою адресою, однак, як співвласники майна здійснюють оплату електроенергії в квартирі. 15.06.2010 року вищевказана квартира відповідачів була відключена від мереж енергопостачання. 24.06.2010 року представниками ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» складено акт №25972 про самовільне підключення після наряду на відключення через лічильник, який підписала ОСОБА_4, на підставі акту проведено розрахунок збитків за 11 днів в сумі 80 грн. 60 коп. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення суми збитків за актом суд виходив із того, що у акті не зазначено чітко суть правопорушення, не описано час, місце спосіб вчинення дій, у вчиненні яких звинувачено відповідачів, не виявлено будь - якого контуру електропроводки, за яким здійснювалось безоблікове споживання, не зазначена схема підключення, не надано також документального підтвердження розрахунків збитків, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про те, що акт складений без додержання вимог законодавства та не є належним доказом позовних вимог. Вимоги щодо стягнення заборгованості по оплаті спожитої та облікованої електроенергії за період з 2000р. в сумі 3071, 98 грн. суд задовольнив частково, у межах строку позовної давності, в сумі 143, 55 грн.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_7 підтримувала апеляційну скаргу, наполягала на її задоволенні. Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 проти скарги заперечували та просили рішення залишити без зміни. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не заявились, подали письмові заяви з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» частково та стягуючи з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за спожиту та обліковану електроенергію в розмірі 143, 55 грн. суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.
Стягуючи заборгованість у межах строку позовної давності суд правильно виходив із того, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за період з 1. 01.2000р. по 24.01.2011р. в сумі 3071, 98 грн., при цьому позивач не просив поновити пропущений строк позовної давності.
За період з 1.01.2000р. по 1.01.2004р. ст. 71 ЦК Української РСР передбачено строк позовної давності три роки, ст. 80 цього Кодексу визначено, що закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважною причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Однак, позивач, звертаючись із позовом 15 березня 2011р. не просив поновити пропущений строк та не посилався на поважність причин, з яких він пропустив строк позовної давності.
За період з 1.01.2004р. по 14 березня 2008р. строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України у три роки. Наслідки спливу позовної давності передбачені ст. 267 ЦК України, зокрема, згідно з частинами 3, 4, 5 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Позивач не просив поновити строк та не надавав доказів поважності причин пропуску строку. Тому суд обґрунтовано застосував строк позовної давності та стягнув заборговано сіть у межах вказаного строку.
При цьому суд правильно не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідачі сплачували заборгованість частково, чим вчинили дії, що свідчать про переривання строку позовної давності, оскільки з наданої відповідачем розрахункової книжки вбачається, що оплата спожитої електроенергії проводилась із зазначенням періодів, за який проводиться оплата та даних лічильника, доказів того, що оплачувалась заборгованість, не надано.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми збитків за актом від 24.06.2010р. суд виходив із того, що вказаний акт складено з порушенням вимог законодавства та позивачем не надано належних доказів вини відповідачів у вчиненні самовільного підключення до електроенергії.
Із копії акту, наявної у справі, вбачається, що 24.06.2010р. три працівники поставщика електроенергії в квартирі АДРЕСА_1 в присутності ОСОБА_2 виявили, що споживач порушила правила користування електроенергією для населення, а саме - «самовільне підключення після наряду на відключення від 15.06.2010р. через лічильник». Як пояснили сторони в судовому засіданні, фактично акт складено у присутності третьої особи ОСОБА_4, що проживає у цій квартирі, яка і підписала акт, у акті зазначено заперечення наступного змісту « 24.06.2010р. о 13-00 прийшла комісія повірки двох лічильників, лічильник один. З іншим незгодна, подавайте в суд».
З приводу відключення квартири від енергопостачання позивачем надано копію наряду на відключення від 11.06.2010р., у якому міститься список із 58 квартир, у графі 7 зазначено адресу відповідачів, прізвище ОСОБА_2, сума боргу 3 099, 89 грн., дата відключення «15.06.». Будь - якого акту про відключення квартири від енергопостачання чи іншого документу за участю споживача не надано.
Як саме, в якому місці проведено відключення квартири від енергопостачання, а, головне, як самовільно підключився споживач до енергопостачання після відключення, якщо воно відбулось, де саме місце підключення, яким способом, позивачем не доведено. У разі, якщо самовільне підключення відбулось через лічильник, як це вказано в акті, то мало місце втручання у лічильник, в такому випадку це слід було зафіксувати в акті, вилучити лічильник, провести експертизу на підтвердження факту втручання, відповідно до п.15 Правил користування електричною енергією для населення. Відповідачі заперечують факт самовільного підключення. Інших доказів, ніж акт від 24.06.2010р. позивачем не надано.
Із копії доповідних контролерів та електромонтера, що склали акт, вбачається, що після наряду на відключення від 15.06.2010р. абонент був відключений в під'їзді, в щитовій і опломбовано фазний провід пломбою, на момент огляду пломба на фазному проводі відсутня та напруга в квартиру поступала. У разі, якщо самовільне підключення проведено у під'їзді в щитовій позивачу слід було надати докази того, що споживач несе відповідальність за збереження пломби у щитовій. Працівники, що склали акт, у якості свідків не допитувались, клопотання позивачем про це не заявлялось.
За вказаних обставин, висновки суду про те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів для покладення на відповідачів цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків за спожиту без обліку електроенергію є правильними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Зокрема, посилання апелянта на те, що складено акт про порушення та обставини визнаються сторонами безпідставні, відповідачі не визнають факту самовільного підключення, заперечували його в суді першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 заперечували такий факт в суді апеляційної інстанції, безпосередньо у акті зроблено запис про незгоду з його змістом. Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що акт являється не єдиним доказом порушення, апелянт не посилається на наявність інших доказів, які він надав на підтвердження факту порушення відповідачами Правил користування електроенергією для населення. Посилання на переривання строку позовної давності шляхом часткової оплати відповідачем заборгованості безпідставне, оскільки розрахунковою книжкою відповідача підтверджено, що оплата проводилась із зазначенням, що платежі вносяться за конкретні поточні періоди, а не проводиться оплата заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: