Справа № 22ц- 590/1363/2012 рік Головуючий в 1 інстанції: Хаустова Т.А.
Категорія: 41 Доповідач: Краснощокова Н.С.
14 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі: Зоріковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2010р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ», Слов'янської міської ради про стягнення вартості знесених будівель і надання квартири замість знесеної частини жилого будинку,
У жовтні 2010р. ОСОБА_1, в інтересах якої діяла на підставі довіреності ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ», Слов'янської міської ради про стягнення вартості знесених будівель і надання квартири замість знесеної частини жилого будинку.
Посилалась на те, що їй на праві власності належало 10/100 частин в жилому будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, розташованому на земельній ділянці земель Слов'янської міської ради. Вказана земельна ділянка рішенням Слов'янської міської ради №125/9 від 2 березня 1989р. була відведена для будівництва багатоповерхових жилих будинків, будівництво яких веде відповідач. Рішенням виконкому Донецької міської ради від 23 травня 1990р. №131 дозволено знесення жилих будинків, у тому числі будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську. Цими ж рішеннями зобов'язано відповідача - ТМО «Слов'янськ» забезпечити квартирами власників та жильців знесених будівель. Відповідач зніс жилий будинок з господарськими спорудами , у якому їй належить 10/100 частин, на її звернення відповідач усно пояснив, що квартира буде надана їй в будинку, що буде зведений у шосту чергу у 2008р., однак, письмової відповіді на її звернення не надав, будинок знесений, квартиру їй відповідач не надав. Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила зобов'язати ТМО «Слов'янськ» надати їй ізольовану благоустроєну квартиру, що відповідає вимогам ст.113 ЖК України жилою площею не менше 17,7 кв. м., загальною площею не менше 25,8 кв. м. взамін знесеного жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, в якому їй належало 10/100 часток знесеного жилого будинку та стягнути на її користь компенсацію за знесений жилий будинок у розмірі 6 960 грн. і судові витрати.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2010р. позов задоволено. Зобов'зано Територіальне міжгалузеве об'єднання «Слов'янськ» надати ОСОБА_1 ізольовану благоустроєну квартиру, що відповідає вимогам ст.113 ЖК України жилою площею не менше 17,7 кв. м., загальною площею не менше 25,8 кв. м. взамін знесеного жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, в якому ОСОБА_1 належало 10/100 часток знесеного жилого будинку. Стягнено з Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за знесений жилий будинок у розмірі 6 960 грн.
У апеляційній скарзі відповідач ТМО «Слов'янськ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачка отримала право власності в порядку спадкування на 10/100 частин житлового будинку 27.05.1997р. Оціночна вартість майна на цей час становила 1536, 70 грн., а вартість однокімнатної квартири на жовтень 2011р. становить 180 000 грн., що є значною різницею в ціні. ОСОБА_1 не зареєструвалась в успадкованій частині будинку, не отримала ордер на вселення, не уклала договори з організаціями, що експлуатують житловий фонд, не оплачувала утримання житла, не забезпечувала схоронність належного їй майна, була відсутня понад 10 років, бо постійно проживала у м. Бєлосток у Польщі, під час її відсутності частина домоволодіння, що їй належить, була розібрана не встановленими особами. Приблизно з 2002р. по 2005р. в приміщенні по АДРЕСА_1 знаходився цех по випуску посуду. Позивачка не була вказана у списках осіб, що проживають в будинку, списки надавались Управлінням житлово - комунального господарства м. Слов'янськ та ПП «Навігатор». Позивачка сама покинула майно, не зберегла його в належному стані, що призвело до його втрати, ТМО «Слов'янськ» до розбирання приміщення не має відношення. Справа розглянута за відсутності представника ТМО «Слов'янськ», а доводи, висловлені представником у попередньому засіданні, судом не прийнято до уваги.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним фактичних обставин.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 травня 1997р. позивачці належало 10/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську. Згідно рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 2 березня 1989р. земельна ділянка площею 1 га. по АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, у тому числі і земельна ділянка, якою користувалась позивачка, була відведена ТМО «Слов'янськ» під будівництво п'ятиповерхового будинку, цим же рішенням визначено, що жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, власником10/100 частин якого є позивачка, підлягає зносу, а на ТМО «Слов'янськ» покладено обов'язок забезпечити її жилим приміщенням та відшкодувати збитки за знесені домоволодіння та дерева. Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 25.04.1995р. земельна ділянка, на якій знаходився будинок АДРЕСА_1 у м. Слов'янську передана в постійне користування ТМО «Слов'янськ» , про що видано Державний акт. Тому на підставі ст. 171 ЖК України суд зобов'язав відповідача надати позивачці благоустроєну квартиру взамін знесених 10/100 частин жилого будинку, а також зобов'язав відповідача сплатити позивачці компенсацію вартості знесеного будинку у розмірі 6960 грн.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_3 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні. Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом отримання телефонограми її представником за довіреністю ОСОБА_2.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за знесену частину будинку та у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити, у іншій частині рішення слід залишити без зміни з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача надати квартиру позивачці замість знесеної частини жилого будинку, що належав їй на праві власності суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.
Зокрема, суд встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 травня 1997р. позивачці належить 10/100 часток домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків, з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1, на цій земельній ділянці знаходиться: житловий будинок дерев'яний, обкладений цеглою, житловою площею 74,6 кв. м., позначений в плані літ. А-1, житловий будинок цегляний житловою площею 51,7 кв. м., позначений в плані літерою Б-1, сарай Д. Свідоцтво про право власності зареєстроване в КП БТІ м. Слов'янська.
Згідно рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 2 березня 1989р.№ 125/9 земельна ділянка площею 1 га. по АДРЕСА_1 у м. Слов'янську була відведена ТМО «Слов'янськ» під будівництво п'ятиповерхового будинку, цим же рішенням визначено, що жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, власником10/100 частин якого є позивачка, підлягає зносу, а на ТМО «Слов'янськ» покладено обов'язок забезпечити квартирами жильців домобудівництв, що зносяться та відшкодувати збитки за знесені домоволодіння та дерева.
Згідно ст. 171 ЖК України у разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду. Крім того, власникам жилих будинків на їх вибір або сплачується вартість будинків, будівель та пристроїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв за своїм розсудом. За бажанням громадян виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують їм (замість надання квартир) можливість позачергового вступу до членів житлово-будівельних кооперативів і одержання в них квартир.
Відповідач не заперечує, що земельна ділянка, на якій знаходився жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Слов'янську відведена йому для будівництва житлового будинку, однак, зазначає, що позивачка не зареєструвалась в успадкованій частині домоволодіння, не проживала у ньому, не доглядала за своїм майном, внаслідок чого будинок був розібраний не відповідачем, а сторонніми особами.
Однак, при цьому відповідачем не надано доказів того, що земельна ділянка передана йому без наявності на ній будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську.
Навпаки, із рішення Слов'янської міської ради від 2.03.1989р. № 125/9 вбачається, що відповідачу відведена земельна ділянка, на якій знаходиться, у числі інших будинків, зазначений будинок №22, пунктом 2 цього рішення вирішено просити виконком Донецької обласної ради затвердити знесення будинків, що амортизовані, у тому числі вказаного вище будинку №22. Рішенням виконкому Донецької обласної ради від 23.05.1990р. №131 дозволено знесення у м. Слов'янську індивідуальних та відомчих старих жилих будинків, у тому числі будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську.
Відповідач успадкувала 10/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Слов'янську після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1., якому вказане майно належало на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Слов'янською міською радою 9.02.1996р.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідачем не надано доказів того, що право власності позивачки на 10/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янську припинено у спосіб, передбачений законом, зокрема ст. 346 ЦК України.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 11 (а) постанови "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.95 N 20 при вилученні земельної ділянки, на якій знаходиться належний громадянину жилий будинок, право приватної власності на нього припиняється, якщо вилучення землі проведено відповідно до законодавства і вирішено питання про надання власнику відповідної компенсації та відшкодування завданих цим збитків.
З урахуванням положень зазначених норм права суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на відповідача, якому передано під забудову земельну ділянку зі знесенням жилого будинку, право власності на частину якого належить позивачці, покладено обов'язок із забезпечення її жилим приміщенням за встановленими нормами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не вселилась в успадковану частину будинку, не проживала в ній, не укладала договори з експлуатуючими організаціями, не оплачувала комунальні послуги, не забезпечила схоронність житла не є підставою для скасування рішення, оскільки ст. 171 ЖК України захищаються права не лише осіб, які проживають у будинках, квартирах, що зносяться, а і їх власників.
Згідно із ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом. Однак, на час розгляду справи до позивачки такі наслідки не застосовані.
Право власності позивачки не оспорене, у встановленому законом порядку не припинено, тому висновок суду про зобов'язання відповідача надати житло взамін знесеного є вірним.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримував апеляційну скаргу, крім того, пояснив, що ще не настала черга знесення будинку №22, тому виконання рішення про зобов'язання надати позивачці квартиру порушує права інших осіб, яким ще не надані квартири у зв'язку із знесенням цього буднику.
У той же час представник апелянта не надав жодних доказів на підтвердження черговості знесення будівель та будівництва. Крім того, апелянт не позбавлений можливості звернутись із заявою про відстрочення виконання рішення, у разі, якщо надання квартири пов'язане із черговістю знесення будівель та будівництва нових.
За вказаних обставин, підстав для скасування рішення в частині зобов'язання надати квартиру замість знесеної частини будинку немає.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки суму вартості знесеної частини будинку суд керувався ст. 171 ЖК України, відповідно до якої у разі знесення житлових будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб власникам житлових будинків на їх вибір або сплачується вартість будинків, будівель та пристроїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв на свій розсуд.
Вартість такого нерухомого майна, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору судом. Під дійсною вартістю при цьому розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в певному населеному пункті чи місцевості.
Суд на зазначене уваги не звернув та помилково визначив вартість частини домоволодіння, що підлягає знесенню, виходячи з дійсної вартості жилого будинку Б в домоволодінні АДРЕСА_1 у м. Слов'янську, зазначеної у зведеному акті вартості будівель та споруд станом на 19.10.2001р. (а.с.11).
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження вартості належної їй частини будинку рішення в частині стягнення вартості знесеної частини будинку слід скасувати та у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ» задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2010р. скасувати в частині стягнення з Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ» на користь ОСОБА_1 компенсації за знесений жилий будинок в розмірі 6960,00гривен.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ» про стягнення грошової компенсації за знесений жилий будинок відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: