Справа №22 ц -/0590/5160 Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.О.
категорія 27 Доповідач Жданова В.С.
10 травня 2012 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Жданова В.С.
суддів : Єлгазіної Л.П., Янчук Т.О.
при секретарі: Кушек Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 01 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 01 березня 2012 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , з відповідача ОСОБА_1 на його користь за договором позики стягнуто 13118 доларів США, що еквівалентно 104769,53 грн, 3 % річних від простроченої суми 1928,01 грн. , вирішено питання про судові витрати., в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції змінити , відмовивши у стягненні на користь позивача 3% річних за прострочку виконання грошового зобові»язання 1928,91 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що домовленості щодо сплати №% річних з позивачем не було, вважає, що положення ст.. 625 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити.
Відповідач в судове засідання не з»явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджено телефонограмою № 3947 від 27.04.2012 року / а.с. 59/, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України є підставою для розгляду справи в апеляційному порядку.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2011 року 22.04.2011 року між сторонами укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримала в борг 15 тисяч доларів США, які зобов»язалась повернути до 22 липня 2011 року. Факт отримання грошей відповідачка підтвердила розпискою. Зобов»язання за договором позики відповідачка виконала частково, залишок боргу 13118 доларів США. Оскільки боржник не виконав грошове зобов»язання , то стягненню на користь позивача підлягає 3% річних від простроченої суми, що за період з 22.07.2011 року по 01.03.2012 року за 224 дні складає 1928,91 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права
Суд першої інстанції повно, всебічно та об»єктивно розглянув заявлений позов та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини сторін випливають із договору позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона / позикодавець/ передає у власність другій стороні / позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів / суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідачка рішення суду в частині стягнення суми боргу за договором позики не оспорює, визнає той факт, що у встановлений строк 22.07.2011 року суму боргу не повернула, тобто прострочила виконання грошового зобов»язання.
Відповідно до ст..625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Проте, офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.
Як убачається з матеріалів справи, позика ОСОБА_1 надавалась у доларах США, а не в національній валюті, і при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну судом був урахований офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком на день ухвалення судового рішення. У зв'язку з викладеним при вирішенні питання про повернення боргу не можуть враховуватись вимоги ст.. 625 ЦК України , які установлюються відносно гривні, а не іноземної валюти.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2011 року між сторонами було укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачці 15 тис. доларів США, а які остання зобов»язана повернути гроші до 22.07. 2011 року, однак свого зобов'язання не виконала. Установивши, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, суд помилково застосував до цих правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалене судом першої інстанції рішення - скасуванню в частині стягнення 3% річних від простроченої суми та відмові в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Керуючись ст.. ст.. 307,308,315 ЦПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Центрально-міського районного суду м Горлівки від 01 березня 2012 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми боргу.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог дл ОСОБА_1 про стягнення 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1928,91 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді :