Справа № 22ц-0590/2128/ 2012р. Головуючий в 1 інстанції: Хомінець І.В.
Категорія 30 Доповідач: Краснощокова Н.С.
29 лютого 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням будинку,
У липні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням будинку АДРЕСА_1, в м. Харцизьку. Посилався на те, що вказаний будинок належав йому на праві власності, а згідно з рішенням Харцизького міського суду від 17 грудня 2008р. шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано та розділено спільно нажите майно, за нею було визнано право власності на ? частину будинку. З травня 2008р. вони припинили шлюбні відносини і не мали спільного бюджету. В період з 1.01.2009р. по 31.12.2010р. він сплатив за водопостачання, енергопостачання, газ та електрозв'язок 11 621, 27 грн.. Відповідачі ОСОБА_4, як власник ? частини будинку, а ОСОБА_3, як колишній повнолітній член сім'ї, що продовжував проживати в будинку, повинні сплатити по 1/3 частині сплачених ним коштів, тому просив стягнути з відповідачів по 3837,75 грн. та понесені ним судові витрати.
У додатковому позові ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 ? частину понесених ним витрат, пов'язаних з утриманням будинку, за період з 1 січня по 1 вересня 2001р.. Посилався на те, що з січня 2011р. відповідачки не проживають в будинку, однак, ОСОБА_4, як співвласник, має нести витрати на утримання будинку, за цей період він сплатив 3993,95 грн., 1/2 частину сплаченої суми - 1996,97 грн. просив стягнути з відповідачки. Крім того, збільшив позовні вимоги по первісному позову та, враховуючи, що відповідачка не приймає участь в матеріальному утриманні їх неповнолітнього сина, просив стягнути з неї половину суми від його частини платежів - від 3837,75 грн., тобто ще 1936,87 грн., які додати до 3837,75 грн. та до суми додаткового позову -1996,97 грн. і стягнути остаточно 7807, 59 грн.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням будинку АДРЕСА_1 в м. Харцизьку в сумі 5 822 грн. 10 коп. та судові витрати 218 грн.
У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї витрат пов'язаних з утриманням будинку та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог, оскільки за період з 1.01.2009р. по 31.12.2010р. позивач просив стягнути з неї 3874,75 грн., виходячи з того, що він сплатив за вказаний період 11 621, 27 грн. і ці витрати він поділяє на трьох - на себе, на неї та на дочку ОСОБА_3 Суд правильно відмовив у стягненні суми з ОСОБА_3, але поділив суму на двох і стягнув з неї 5822,10 грн., хоч позивач просив стягнути з неї саме 3874,75 грн. Взагалі за період з 1.01.2009р. по 31.12.2010р. вона позов не визнає, оскільки позивачем не доведено, що він особисто сплатив платежі, вона стверджує, що витрати на оплату комунальних послуг вони у вказаний період несли разом. За 2011р. витрати на комунальні послуги стягнені з неї незаконно. З січня 2011р. вона не проживає в будинку, оскільки позивач її вигнав, не користується комунальними послугами, всі послуги в будинку обліковуються лічильниками. Висновок суду про те, що вона має оплатити половину використаного газу, як засобу опалення будинку неправильний, оскільки невідомо, яка частина газу пішла на опалення будинку, а яка на споживчі цілі, використання газової пічки та газової колонки. Неправильно розподілено судові витрати, оскільки позов задоволено частково.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Зокрема, вказує, що матеріалами справи встановлено, що з травня 2008р. вони припинили шлюбні відносини з ОСОБА_4, вона та її дочка продовжували проживати у будинку, але всі витрати по водопостачанню, енергопостачанню, газопостачанню та електрозв'язку ніс лише він. Згідно ст. 360 ЦК України співвласники у відповідності до своєї долі у праві спільної часткової власності зобов'язані приймати участь у витратах на управління, утримання і зберігання спільного майна, а відповідно до ст. 160 ЖК України члени родини наймача, мешкаючи разом з ним у будинку, що належить громадянину на праві власності, користуються нарівно з наймачем усіма правами і несуть усі зобов'язання за договором найму. Стаття 156 ЖК України встановлює, що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування будинком та при відсутності згоди між ними про безоплатне користування будинком застосовуються правила ст. 162 цього кодексу, згідно яких плата за комунальні послуги стягується окрім квартирної плати.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених у справі обставин.
Будинок АДРЕСА_1, в м. Харцизьку належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі рішення Харцизького міського суду від 17 грудня 2008 року. Сторони проживали в спірному будинку за період з січня 2009 року по грудень 2010 року. З 2011 року в будинку мешкає тільки син сторін - колишнього подружжя ОСОБА_2. З наданих позивачем довідок вбачається, що за комунальні послуги за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року він сплатив 11621 грн. 27 коп., а з 1 січня 2011 року по 1 вересня 2011 року він сплатив за газ, світло, телефон та воду 3993 грн. 95 коп. Суд прийшов до висновку, що за період 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року витрати за комунальні послуги мають нести співвласники - позивач та відповідач ОСОБА_1, тому стягнув з останньої ? частину понесених позивачем витрат, вимоги до ОСОБА_3 суд визнав такими, що не ґрунтуються на законі. За період з січня 2011р. по 1 вересня 2011р. позивач сплатив комунальні послуги за газ, світло, воду, телефон в сумі 3993, 95 грн. Суд визнав, що відповідач ОСОБА_1, як співвласник будинку має нести витрати за ті комунальні послуги, які необхідні для утримання будинку, а саме за газ та спожиту електричну енергію за 4 місяці 2011р.
В засіданні апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_5 підтримували апеляційну скаргу позивача та заперечували проти скарги відповідача. Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 підтримували свою апеляційну скаргу та заперечували проти скарги позивача.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд виходив із того, що за період з1.01.2009р. по 31.12.2010р. позивач поніс витрати на комунальні послуги в будинку АДРЕСА_1, в м. Харцизьку в сумі 11 621, 27 грн., тому1/2 частина цих витрат має бути відшкодована ОСОБА_1, як співвласником, а вимоги до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, бо не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. За період з 1 січня по 1 вересня 2011р. суд визнав необхідним стягнутим з ОСОБА_1 витрати за 4 опалювальних місяці за спожитий газ та електричну енергію, що необхідні для утримання будинку в належному стані, в іншій частині позовних вимог суд відмовив, оскільки вимоги не засновані на законі.
З вказаними висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального права.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 колишні подружжя, будинок АДРЕСА_1, в м. Харцизьку належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі рішення Харцизького міського суду від 17 грудня 2008 року. Відповідачі проживали в спірному будинку в період з січня 2009 року по грудень 2010 року. З 2011 року в будинку мешкає тільки син сторін - колишнього подружжя ОСОБА_2. З наданих позивачем довідок вбачається, що за комунальні послуги за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року він сплатив 11621 грн. 27 коп., а з 1 січня 2011 року по 1 вересня 2011 року він сплатив за газ, світло, телефон та воду 3993 грн. 95 коп.
Відповідно до ст. ст. 156 ч.4, 162 ЖК України колишні члени сім'ї власника зобов'язані проводити оплату за комунальні послуги за встановленими тарифами.
Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з1.01.2009р. по 31.12.2010р. проживали в будинку АДРЕСА_1, в м. Харцизьку, власником якого є позивач та відповідач ОСОБА_1 та користувались комунальними послугами. Вказана обставина підтверджена довідкою з місця проживання (а.с.14) та показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Позивач посилався на те, що саме він оплатив за вказаний період послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 3275,19 грн., спожиту електроенергію в сумі 2334,64 грн., послуги електрозв'язку, надані ВАТ «Укртелеком» в сумі 1567,73 грн. та послуги по газопостачанню в сумі 4443, 71 грн., всього на суму 11621, 27 грн., про що надав довідки та квитанції. Спожиті вода, газ, електроенергія обліковуються лічильниками.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що у вказаний період вони з позивачем проживали та оплачували комунальні послуги спільно не підтверджені належними доказами, крім того, з копії рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17 грудня 2008р., яким розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 посилалась на те, що шлюбні відносини припинені з травня 2008р.
Таким чином, оскільки відповідачі проживали в будинку в період з 1.01.2009р. по 31.12.2010р. та були споживачами послуг водопостачання та водовідведення, газопостачання, постачання електроенергії та електрозв'язку, оплату за які провів позивач, що підтверджено наданими ним квитанціями, його вимоги про стягнення їх часток у понесених ним витратах підлягають задоволенню та з відповідачів слід стягнути по 1/3 частині понесених позивачем витрат.
В період з 1.01.2011р. по 1.09.2011р. відповідачі в будинку не проживають, комунальними послугами не користуються, тому обов'язку ОСОБА_1 оплатити комунальні послуги не виникає.
Як співвласник, ОСОБА_1 зобов'язана нести витрати на утримання будинку, однак, позивачем не надано доказів, які саме суми він витратив на утримання будинку. Позивач пояснив, що опалення будинку проводиться газовим котлом та для тиску води в системі опалення використовується електроенергія. Однак, окремого обліку витрат газу та електроенергії для опалення будинку не ведеться. Стягнення судом витрат, понесених позивачем на оплату газопостачання та постачання електроенергії за 4 місці опалювального сезону не можна визнати правильним, оскільки газ та електроенергія використовувались також і для побутових потреб, а саме, для газової пічки, газової колонки, освітлення, користування побутовими електроприладами та інше.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено, які конкретно суми витрачені ним на утримання будинку, його вимоги про стягнення витрат за період з 1.01.2011р. по 1.09.2011р.задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 половини суми від його частини платежів - від 3837,75 грн., тобто ще 1936,87 грн. у зв'язку з тим, що відповідачка не приймає участь в матеріальному утриманні їх неповнолітнього сина. Утримання неповнолітніх дітей батьками врегульовано відповідними нормами Сімейного Кодексу України, вимог щодо стягнення коштів на утримання дитини не заявлено, вимоги про стягнення частки комунальних платежів, як витрат на утримання дитини законом не передбачено.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального закону є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати за комунальні послуги з кожної по 3873(три тисячі вісімсот сімдесят три) гривни 75 копійок та понесені позивачем судові витрати по 99,00 гривен з кожної.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: