Справа 22ц/0590/ 5326 Головуючий у 1 інстанції - Кучма В.В.
Категорія 29 Доповідач- Жданова В.С.
10 травня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Жданової В.С.
суддів Єлгазіної Л.П., Янчук Т.О.
при секретарі Кушек Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт на рішення вуглереструктуризація» Сніжнянського міського суду від 15 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донвуглереструктуризація»про визнання права на забезпечення побутовим вугіллям
Рішенням Сніжнянського міського суду від 15 березня 2012 року позов задоволено, визнано право ОСОБА_1 на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби та зобов'язано Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» включити його до списку осіб, яким надається безоплатне вугілля на побутові потреби з 01 січня 2012 року, вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що на ДП «Донвуглереструктуризація» не поширюється дія Гірничого Закону в частині забезпечення працівників безоплатним вугіллям, а саме ч.5 ст. 48 Гірничого Закону України приведено вичерпний перелік категорій осіб, які після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечуються вугіллям на побутові потреби, в межах галузевої угоди. Зазначеним переліком не вказані робітники гірничих підприємств, які знаходяться в стадії ліквідації. Суд не звернув уваги на вид економічної діяльності підприємства, на його статут. Предметом діяльності відповідача є виконання проектів ліквідації вугледобувних і вуглепереробних підприємств. Проектом ліквідації шахти «Міусська» не передбачено забезпечення працівників шахти безоплатним побутовим вугіллям. За класифікацією економічної діяльності відповідач не належить до вугледобутних чи вуглепереробних підприємств.
В судове засідання сторони не з»явились, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено відповідними матеріалами справи, що позивач в липні 1986 року був прийнятий на шахту «Міусська» учнем слюсаря на поверхні, а з 23.03.1987 року переведений учнем електрослюсаря підземним, з 05.09.1989 року по теперішній час працює підземним електрослюсарем.
Позивач мешкає у будинку з пічним опаленням, працює у вугільній галузі на посаді, пов'язаній з підземними роботами, яка передбачена Переліком професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вугледобувних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби. Звернувшись до відповідача з заявою про забезпечення вугіллям, позивач отримав відмову з посиланням на вимоги ст. 48 Гірничого Закону України
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідачем порушені вимоги ст. 43 Гірничого Закону України, п.12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 року № 303, колективного договору підприємства щодо права позивача на забезпечення паливом та включення його до списку осіб, які мають право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Гірничим Законом України, п.12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України, постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 року № 303, колективним договором підприємства.
Посилання в скарзі на незастосування судом вимог ст. 48 Гірничого Закону України є безпідставним, оскільки дія цієї норми застосовується виключно після ліквідації або консервації гірничого підприємства, при цьому законодавцем чітко визначено коло осіб на яких розповсюджується норма цієї статті.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303 - 315 ЦПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 15 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: