Справа №22ц - 0590/2902 / 2012р. Головуючий у 1 інстанції: Переверзєв М.М.
Категорія: 25 Доповідач: Краснощокова Н.С.
14 березня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» про перерахунок сум щомісячних платежів, визначених роботодавцем та стягнення заборгованості відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків,
Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування шкоди, заподіяної йому каліцтвом, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, за період з 01 липня 2008 року по 01 липня 2011 року у розмірі 3474 грн. 20 коп. Зобов'язано відповідача здійснювати позивачу щомісячно з 01 липня 2011 року страхову виплату на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у розмірі 474 грн. 34 коп. до наступного перерахунку відповідно до чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на неправильність рішення, зокрема, вказує, що у зв'язку із зміною законодавства на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992р. №276 ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» було здійснено перерахування розміру відшкодування шкоди, виходячи із середньомісячного заробітку за професією в сумі 8 254 грн. Однак, у подальшому адміністрацією підприємства при перерахунку розміру відшкодування шкоди не були застосовані деякі коефіцієнти коригування розміру втраченого заробітку. Тобто, якщо недоплата позивачеві і відбулась, то не з вини фонду. Отримавши страхову справу від підприємства відділення фонду щомісячно нараховує і сплачує необхідні суми, при цьому ніяких помилок чи недоврахувань відділенням не допущено. Стягнення коштів, недоплачених потерпілому з вини ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» відбудеться за рахунок коштів, які вкрай необхідні і іншим потерпілим на виробництві, а їх нецільове використання може призвести до дефіциту бюджету.
У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги щодо перерахунку, виплати та стягнення з відповідача страхових виплат з урахуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок з1.02.2003р. - 1, 83. Посилається на те, що судом вірно зроблені висновки щодо незастосування ВАТ «ММК» фактичних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок 2,5 з 1.10.1992р. та 6,7 з 1.04.1995р. та правильно обчислено розмір відшкодування шкоди з врахуванням зазначених коефіцієнтів. Однак, суд неправильно не застосував коефіцієнт 1, 83 з 1.02.2003р.. Так, за обов'язковими приписами п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1993р. №46 підприємства, установи і організації зобов'язані провести перерахування розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я при виконанні ним трудових обов'язків, одночасно з переглядом тарифних ставок і посадових окладів на величину їх фактичного підвищення. У разі відсутності у ВАТ «ММК» наказу про підвищення тарифних ставок та посадових окладів з 1.02.1993р. із зазначенням коефіцієнта підвищення з'ясуванню підлягають обставини щодо їх фактичного підвищення, які можуть бути встановлені з огляду та дослідження особистих рахунків працівників відповідної професії - підручний сталевара мартенівського цеху ВАТ «ММК» 4 розряду станом на 1.02.1993р. шляхом ділення розміру тарифної ставки наступного періоду на попередній. За довідкою ВАТ «ММК» про розміри тарифних ставок та коефіцієнти їх підвищення за професією підручний сталевара 4 розряду за період з 1.01.1992р. по 4.01.1997р. тарифна ставка з 1.05.1993р. складала 115 крб. (коефіцієнт підвищення до попередньої -2), тарифна ставка з 1.10.1992р. - 30 крб., таким чином загальний фактичний коефіцієнт підвищення з 1.10.1992р. по 1.05.1993р. складає 3, 83. Проте, з урахуванням коефіцієнту 2 ( з 1.05.1993р.) до попереднього коефіцієнт підвищення тарифних ставок з 1.02.1993р. за даною професією становить 1,83 ( 3,83 -2).
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
Позивач працював у Макіївському металургійному комбінаті, 16 червня 1980р. під час виконання трудових обов'язків отримав виробничу травму, що підтверджено актом про нещасний випадок форми Н-1 від 18.06. 1980 року. Актом ВТЕК від 11 січня 1991 року позивачу по цій травмі вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 55%. Згідно розпорядженню від 21 жовтня 1980 року № 206 позивач, як інвалід 2 групи був звільнений з Макіївського металургійного заводу імені Кірова з 19 жовтня 1980 року на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Підприємством були призначені та виплачувались позивачу суми відшкодування втраченого заробітку відповідно до розміру середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності. 31.08.2001р. підприємством особова справа позивача передана відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, згодом у відділення Фонду соціального с трахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки ( далі - Фонд). На час передачі справи у відділення Фонду підприємством було неправильно обчислено перерахування розміру відшкодування шкоди, а саме неправильно визначено базовий середній заробіток за професією та не застосовані всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, у зв'язку з чим позивачу недоплачені суми відшкодування втраченого заробітку. Тому суд стягнув з відповідача недоплачені періодичні платежі за період 3 років та визначив розмір щомісячної страхової виплати, що підлягає сплаті позивачу з 1.07.2011р.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 підтримував апеляційну скаргу позивача та наполягав на її задоволенні, представник відділення Фонду Каменська І.Д. підтримувала апеляційну скаргу відділення Фонду та просила рішення скасувати.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що позивач працював у Макіївському металургійному комбінаті, 16 червня 1980р. під час виконання трудових обов'язків отримав виробничу травму, а ктом ВТЕК від 11 січня 1991 року позивачу по цій травмі вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 55%., в подальшому під час оглядів у МСЕК йому встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним трудовим каліцтвом безстроково.
При визначенні розміру щомісячних платежів у відшкодування втраченого заробітку підприємством з 1.05.1992р. неправильно обчислено середній заробіток по професії позивача та не застосовано всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, що призвело до виплати позивачу відшкодування втраченого заробітку у розмірі меншому, ніж передбачено законом. Відповідно, під час передачі справи позивача у відділення Фонду була зазначена сума щомісячних платежів у зменшеному розмірі, що призвело до недоплати сум відшкодування шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності. Судом у рішенні приведені належні розрахунки, які не оспорені апелянтом - відповідачем та визначено до стягнення розмір заборгованості по щомісячним платежам за період, що не перевищує три роки, що відповідає вимогам п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Також судом обґрунтовано визначено розмір щомісячної суми відшкодування втраченого заробітку, який підлягає до сплати відділенням Фонду.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відділення Фонду у недоплаті сум відшкодування шкоди позивачу необґрунтовані та не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки недоплачені суми щомісячних платежів стягнені з відділення Фонду не у зв'язку з наявністю його вини, а на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на підставі якого у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, зокрема, виплачуючи йому щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
За вказаних обставин підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача немає.
Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність застосування ще одного коефіцієнту фактичного підвищення тарифних ставок з 1.02.1993р. у розмірі 1,83 задоволені бути не можуть.
Згідно з довідкою ВАТ «ММК» про фактичне підвищення тарифних ставок на ВАТ «ММК» з 1.05.1992р. по 1.10.2001р. з 1.02.1993р. коефіцієнт зміни тарифних ставок у розмірі 57,5 фактично не застосовувався, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1992р. «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсії» підприємства направляють кошти на оплату праці у розмірах не більше величини, розрахованої виходячи з середньої заробітної плати на одного працюючого за 1990 рік, збільшеної у 57,5 рази. Фактично на підприємстві проведено збільшення проти тарифних ставок, що діяли до 1.04.1991р. ( тарифна ставка підручного сталевара становила 1,00 руб). Тому доводи апеляційної скарги позивача про неправильне незастосування коефіцієнту 1,83 з 1.02.1993р. необґрунтовані, фактично підвищення тарифної ставки попередньої не відбулось.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: