Справа №22ц- 0590/2967/12р. Головуючий у 1 інстанції: Владимирська І.М.
Категорія: 51 Доповідач: Краснощокова Н.С.
29 лютого 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля», ДВАТ «Шахта «Трудівська» - ДП ДХК «Донвугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецького виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля», ДВАТ «Шахта «Трудівська» - ДП ДХК «Донвугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення вимог матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не враховано обставини, на які він посилався, а саме ступінь ушкодження здоров'я, характер його ушкодження, відсоток втрати працездатності і те, що фізичні та моральні страждання носять постійний тривалий характер. Посилання суду на те, що на час встановлення йому стійкої втрати працездатності 6.07.1992р. трудове законодавство не передбачало відшкодування моральної шкоди є невірним, моральна шкода йому спричинена, а позовна давність не розповсюджується на вимоги, які витікають з порушення особистих немайнових прав.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених у справі обставин.
Позивач з 27.01.1992 року перебував у трудових правовідносинах з шахтою «Трудівська» ВО «Донецьквугілля». 23 лютого 1992 року під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок, його було травмовано, про що 24 лютого 1992 року складено акт №36 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві. Відповідно до висновку МСЕК від 06.07.1992 року йому встановлено було 90% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи в зв'язку з трудовим каліцтвом. Діюче на цей час трудове законодавство не передбачало відшкодування моральної шкоди.
В засіданні апеляційного суду позивач підтримував апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду, представники відповідачів - відокремленого підрозділу «Шахта «Трудівська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» Крикунов І.В. та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька Гуцу М.В. проти скарги заперечували та просили рішення залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.
Так, із справи вбачається, що позивач, працюючи на шахті «Трудівська» ВО «Донецьквугілля» 23.02.1992р. був травмований, 24.02.1992р. було складено акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві, наслідком нещасного випадку стала неповна травматична ампутація правої гомілки. Висновком МСЕК від 06.07.1992 року йому було встановлено 90% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи в зв'язку з трудовим каліцтвом. Посилаючись на ст. 1167 ЦК України, ст. 237 КЗпП України та уточнивши вимоги позивач просив стягнути у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві з ДВАТ шахтоуправління «Трудівська» 27 000 грн.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Згідно із ст. 5 ЦК України ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Нещасний випадок з позивачем стався 23.02.1992р., втрата професійної працездатності встановлена вперше висновком МСЕК від 06.07.1992 року.
Статтею 173 -1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя вказаний Кодекс доповнено Законом України від 24.12.99 р. N 1356-XIV, тому вказана норма не може бути поширена на правовідносини, що склались між сторонами.
Закон України «Про охорону праці» N 2694-XII від 14 жовтня 1992 року був введений в дію 24 листопада 1992 року, ст.12 цього Закону передбачалось відшкодування моральної шкоди власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Цей закон також не може бути застосований до правовідносин, що виникли до введення його в дію.
Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23 вересня 1999 року набрав чинності з 1 квітня 2001 року.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР визначено, що м оральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Вказаною статтею Кодекс доповнено згідно із Законом України від 06.05.93 р. N 3188-XII, тому вона також не поширюється на виниклі правовідносини.
Оскільки законодавством, що було чинним на час виникнення правовідносин, не передбачалось відшкодування моральної шкоди, висновок суду про відмову у позові є правильним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Посилання апелянта на те, що позовна давність не поширюється на вимоги, які витікають з порушення особистих немайнових прав не має правового значення, оскільки суд відмовив у задоволенні позову не з підстав пропуску строку, а через відсутність закону, який передбачав відшкодування моральної шкоди на час виникнення правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: