Справа № 2-2073/11
Категорія 4
"20" квітня 2012 р. Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гаркуші О.М.,
при секретарі - Грищенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання,
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати за ним право власності на 2/3 частки будівельних матеріалів та обладнання, використане при будівлі домоволодіння АДРЕСА_1, загальною вартістю 1 445 582 грн. Вимоги позову мотивовані тим, він знаходився у зареєстровану шлюбі з відповідачем з 16.07.1978р. до 2008р. У 2009р. він звернувся до суду з позовом про розподіл сумісного майна подружжя та рішенням від 04.11.2009р. його позов було задоволенню частково, у розподілі недобудованого домоволодіння по АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки вказаний будинок на момент розгляду справи не введений в експлуатацію. Вважає, що він має право на 2/3 частки будівельних матеріалів та обладнання, оскільки будівництво житлового будинку здійснювалось та здійснюється після розірвання шлюбу з відповідачем за його грошові кошти.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову у повному обсязі по викладених в ньому підставах, а також просив стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказувала на те, що предметом позову є будівельні матеріали та обладнання і доказів придбання цих матеріалів за особисті кошти позивача не надано, просить не брати до уваги висновок експертизи, оскільки в оцінку увійшли показники цін та робіт, яки не проводились та не сплачувались взагалі, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.07.1978р. по 17.12.2008 р., відповідно до рішення Ленінського районного суду від 04 листопада 2009р. по справі №2-271/09. За час сумісного проживання за сумісні кошти ними було розпочато будівництво домоволодіння АДРЕСА_1, що не заперечується сторонами по справі. На теперішній час незавершене будівництво індивідуального житлового будинку (вартість будівельно-монтажних робіт, будівельних матеріалів та обладнання) в домоволодінні загальною площею 430 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 1 324 989 грн., відповідно до висновку звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку (вартість будівельно-монтажних робіт, будівельних матеріалів та обладнання) у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 від 01.04.2012р.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно із ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Таким чином суд приходить до висновку, що до введення домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію сторони є власниками будівельних матеріалів та обладнання, які були використані при його будівництві у рівних частках. Твердження позивача про те, що він має право на 2/3 частки будівельних матеріалів спірного домоволодіння суд не приймає до уваги, оскільки під час судового розгляду справи не найшли свого підтвердження та не доказаний факт внесення ним при будівництві більшої суми грошових коштів.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Приймаючи до уваги , що позивачем не надано доказів наявності підстав яки, в силу ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК дають суду можливість відступити від принципу рівності часток подружжя, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на 1\2 долю будівельних матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В силу ст.88, 89 ЦПК України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст.331, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 179 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва споруди загальною площею 430 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 80,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічнене забезпечення розгляду справи та 1133,00 грн. у відшкодування витрат на сплату державного мита, а всього до стягнення 1213,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошення рішення суду можуть оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя - підпис
Копія вірна. Суддя Ленінського
районного суду міста Севастополя О.М.Гаркуша