23 квітня 2012 р. Справа № 2а-1181/10/1608
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 01.11.2010р. по справі № 2а-1181/10/1608
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області
про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни,
11.10.2010 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 01.11.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.09 року 30.06.10 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 03,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст. 6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом першої інстанції було не вірно визначено і застосовано строк звернення до адміністративного суду, що призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону, яка діяла до 30.07.2010 року) визначалося, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України від 07.07.2010 року "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.07.2010 року, зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Колегія суддів вважає, що перебіг процесуального (шестимісячного) строку звернення до суду з даним позовом розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03).
Отже, з урахуванням дати звернення позивача до суду, обрахунок процесуального (річного) строку для звернення з даним позовом розпочався 11.10.09 року.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України зі змінами відповідно до Закону N 4054-VI від 17 листопада 2011 року адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за період з 01.01.09 року до 11.10.09 року поважними, оскільки доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано. Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не є підставою для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу дітей війни та не є складовою їхньої пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги. Тому строк звернення до суду визначається виключно за правилами статті 99 КАС України. Приписи статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими встановлено строки виплати нарахованих, але неотриманих сум пенсій за минулий час, та ст. 268 Цивільного Кодексу України на дані правовідносин не поширюються.
Окрім вищевикладеного, керуючись положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з огляду на допущені судом порушення норм процесуального права щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У даному випадку судовий збір вирішено стягнути з відповідача, що не відповідає приписам діючого законодавства.
Таким чином, виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні та в частині задоволення позовних вимог до 11.10.09 року та в частині стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору підлягає скасуванню з прийняттям в даних частинах нового рішення.
В іншій частині постанова Карлівського районного суду Полтавської області від 01.11.2010 року відповідно положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 99-102, 160, 167, 183-2, 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області - задовольнити частково.
Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 01.11.2010р. по справі № 2а-1181/10/1608 в частині відмови в задоволенні та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.09 року до 11.10.09 року - скасувати, позовну заяву в даній частині - залишити без розгляду.
Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 01.11.2010р. по справі № 2а-1181/10/1608 в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. - скасувати, прийняти в даній частині нове рішення, яким стягнути витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 03 грн. 40 коп. з Державного бюджету України.
В іншій частині постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 01.11.2010 року по справі № 2а-1181/10/1608 -залишити без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло