26 січня 2012 р. Справа № 2а-1035/10/2010
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 12.05.2010р. по справі № 2а-1035/10/2010
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області
про зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",
24.11.08 (згідно відмітки поштового штемпеля на конверті) позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд Дергачівському районному суду Харківської області.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.05.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст. 6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, а також допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до суду з проханням зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни " за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у сумі 2733 грн. 30 коп. та за період з 22.05.2208 року по 31.10.2008 року у сумі 485 грн., та в подальшому виплачувати йому зазначену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції при винесенні рішення було розглянуто лише частину позовних вимог, а саме за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. У решті позову відмовлено.
Позовні вимоги за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року по суті не розглядалися, що, як наслідок, неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, спричинило прийняття невірного рішення і відповідно є підставною для скасування постанови в даній частині і прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог за даний період.
Колегія суддів, дослідивши обставини справи зазначає, що відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач з 22 травня 2008 року повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", яка набула чинності з зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Стосовно вимоги позивача і на майбутнє здійснювати нарахування і виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не відповідає змісту законодавства.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Крім того, при ухваленні рішення, судом першої інстанції було не вірно визначено і застосовано строк звернення до адміністративного суду, що призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції що діяла на момент судового розгляду справи) визначалося, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з урахуванням дати звернення позивача до суду, обрахунок процесуального (річного) строку для звернення з даним позовом розпочався 24.11.2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України зі змінами відповідно до Закону N 4054-VI від 17 листопада 2011 року адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за період з 01.01.06 року до 24.11.2007 року поважними, оскільки позивач щомісяця отримував пенсію у конкретному розмірі, який його влаштовував бо до суду за захистом своїх прав позивач раніше не звертався. Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не є підставою для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 99-102, 160, 167, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області - задовольнити частково.
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 12.05.2010 року по справі № 2а-1035/10/2010 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" за період з 01.01.2006 року до 24.11.2007 року - залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" періодом з 24.11.2007 року - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 24.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.