24 квітня 2012 р.Справа № 2а-449/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-449/12/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просив, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001231720 від 30.12.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0001241720 від 30.12.2011 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року по справі № 2а-449/12/2070 позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001231720 від 30.12.2011 року.
Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001241720 від 30.12.2011 року.
Стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради (а.с.27), взятий на податковий облік у відповідача.
15.12.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.12.2008 року по 08.12.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 2602/17-214/2947515902 від 15.12.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення п.4 с. 14 Декрету Кабінету Міністрі України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 19.1 п. «в» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: не надання декларації про отримані доходи за І квартал 2009 року, надання декларацій про отримані доходи за 9 місяців 2009 року та річної за 2010 рік з порушенням встановлених строків. Також встановлено порушення вимог п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: не ведення обліку доходів та витрат, а також відсутність підтверджуючих документів, які використовуються для податкової звітності за період з 08.12.2008 року по 08.12.2011 року.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення: № 0001241720 від 30.12.2011 р., згідно якого позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2137,5 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001231720 від 30.12.2011 р., згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції в зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Не погодившись з даними рішеннями податкового органу, позивачка скористалась порядком досудового вирішення спору.
Листом відповідача № 21121/10/17-223 від 27.12.2011 року, податкові повідомлення рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Основним нормативним документом, який регулює оподаткування прибутків громадян є розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.92 р. «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до абз. 4 п. «Б» ч. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.92 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти; валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках.
Згідно п.п. 9.12.1. п. 9.12.ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (послуг, виконання робіт) у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до п. 1 ст. 14 зазначеного Декрету та пп. 14.2 п. 14 Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою Наказом ДПА України від 21.04.93 № 12 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.06.93п. за № 64), у випадку сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів та витрат.
За матеріалами справи вбачається, що позивачка здійснювала підприємницьку діяльність в період з 08.12.08 року по 08.12.2011 року на ринках, у період з 01.07.2011 року по 08.12.2011року підприємницьку діяльність не здійснювала та доходів не отримувала.
Документи, що підтверджують здійснення підприємницької діяльності позивачки на ринках, зокрема фіскальні чеки про сплату ринкового збору, відповідачем не вимагалися та не зазначені у переліку витребуваних документів відповідно до Наказу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про призначення перевірки № 1300 від 08.12.2011 р. Натомість, копії зазначених чеків, а також патентів на торговельну діяльність (з відмітками про продовження дії) надано позивачем до матеріалів справи.
В акті перевірки від 15.12.2011 року № 2602/17-214/2947515902 даний факт здійснення діяльності позивачем на ринку не заперечується (а.с. 8).
Також згідно зазначеного акту підтверджується сплата позивачкою фіксованого податку (а.с.15), а також та обставина, що у своїй діяльності вона не використовувала працю найманих працівників.
За таких обставин, позивачка податок з доходів фізичних осіб не повинна сплачувати з тих підстав, що сплачувала фіксований податок і не була платником податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до приписів п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки лише у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.
Оскільки господарська діяльність позивача не регулювалася нормами вказаного Закону, подання передбаченої нею декларації обов'язковим для неї не було.
За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.
У зв'язку з чим, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому ухвала не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-449/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.