Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2-2676/11
іменем України
19 березня 2012року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі головуючої судді Білінської Г.Б.
при секретарі Костюк А.В.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за ОСОБА_2 до ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за період затримки виплати розрахункових коштів, моральної шкоди та витрат за надання юридичної допомоги,-
установив:
14 квітня 2010року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.05.2008року по 01.07.2009року в сумі 10 221,28 грн. з врахуванням індексації, середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 02.09.2009 року по день фактичного розрахунку, моральної шкоди в сумі 10 000 грн. та 200 грн. за надання юридичної допомоги.
Позивачка 05.10.2011року уточнила позовні вимоги та остаточно звернулася з позовними вимогами до ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» про стягнення на її користь 24583,78гивень, а саме компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 1852,55гривень; середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 02.09.2009року по 09.09.2010року в сумі 11731,23гривень; моральну шкоду в сумі 10000гривень; витрати на правову допомогу в сумі 1000гривень.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 28 січня 2008року вона прийнята по сумісництву на посаду головного бухгалтера ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач», відповідно до наказу №2 від 28.01.20008року. 01.09.2009року її не допустили до роботи, повідомивши, що вона звільнена з посади головного бухгалтера ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач». При цьому не надали ні наказу про звільнення, ні довідки про нараховану заробітну плату та не провели з нею розрахунок.
Сума заборгованість становить суму позовних вимог - 14583,78гривень.
Крім того, позивачка просить стягнути 10 000грн. моральної шкоди, яка полягає в моральних та фізичних стражданнях, заподіяних незаконними як діями так і бездіяльністю керівництвом ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач». А також спричинено приниження честі і гідності, моральних переживаннях у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, надавши суду аналогічні пояснення зазначені в позовній заяві та доповненнях до неї. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» - Гаврилюк О.Р. позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 з 28 січня 2008року працювала на посаді головного бухгалтера ДП «ТУР ВАТ «Львівський завод автонавантажувач».
Наказом від 01.09.2009 року №7-ВК звільнено позивачку з посади головного бухгалтера (по сумісництву) згідно п.4 ст.40 КЗпП України, що вбачається з акту перевірки трудового законодавства. Відповідно до запису в трудовій книжці позивачку звільнена по п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню штатів (наказ № 18о/с від 16.09.2009р.).
З довідки №53 від 20.05.2010 року ДП «ТУР ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» вбачається, що підприємство заборгувало позивачці ОСОБА_2 заробітну плату, яка станом на 01.09.2009року складає 10 221грн.28коп.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки про день фактичного розрахунку.
Отже, у відповідності до ст.117 КЗпП України, з ДП «ТУР ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» слід стягнути на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 1 травня 2008року по 1 липня 2009року в сумі 1852грн. 55коп., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 2 вересня 2009року по 9 вересня 2010року в сумі 11 731грн.23коп..
Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
В судовому засіданні в обґрунтування моральної шкоди позивач пояснила, що несвоєчасна виплата належних їй грошових сум є підставою для відшкодування їй моральної шкоди, оскільки це призвело до її моральних страждань і змусило її докласти додаткових зусиль для впорядкування її життя. Вона змушена була звертатись на підприємство, в різні організації та установи з метою захисту свого порушеного права. Внаслідок таких звернень в неї неодноразово виникали стресові ситуації, які призвели до погіршення її стані здоров'я.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає, оскільки вона не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Посилання позивачки на погіршення стану здоров'я суд до уваги не приймає, оскільки погіршення стану здоров'я позивачки зумовлено тим, що вона з 2005 року хворіє на гіпертонічну хворобу.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Оскільки відповідно до долучених до справи письмових доказів позивачем оплачено на надання правової допомоги кошти в сумі 1000гривень, їх слід стягнути з відповідача.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволене частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.10, 11, 130, 174, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.34 Закону України «Про оплату праці», суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» в користь ОСОБА_2 1852 (тисячу вісімсот п'ятдесят дві) гривні 55 (п'ятдесят п'ять) коп. компенсації втрати частини заробітної плати, 11731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одну) гривню 23 (двадцять три) коп. середнього заробітку за період затримки виплати розрахункових коштів, 1000 (тисячу) гривень витрат на правову допомогу, а всього 14583 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 78 (сімдесят вісім) коп.
Стягнути з ДП «ТУР» ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» судовий збір в користь держави в розмірі 145 (сто сорок п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) коп.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: Г. Б. Білінська