13 квітня 2012 р.Справа № 1601//2а-14754/10
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.11.2011р. по справі № 1601//2а-14754/10
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
18.07.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі щорічної грошової допомоги на оздоровлення з 2001-2011 роки;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2011 роки включно відповідно о ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу щорічної грошової одноразової допомоги до 5 травня за період з 2001 по 2011 роки включно в розмірах, передбачених ч. 5 ст. 13 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за період з 2011 по 2011 роки в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлених Законом України відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.11.2011р. позовну заґву ОСОБА_1 до УПСЗН виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області ро стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги як ветерану війни та мтягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в частині вимог за період 2001-2011 роки - залишено без розгляду.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.11.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині неповної виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 143 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2011 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Бюджетного кодексу України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 95 Конституції України, постанови КМУ від 04.04.2011р. № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нациських переслідувань».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 8).
Позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК серії СМЕ № 0023813 від 28.07.2009 року (а. с. 7).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем позивачу в 2011 році разова грошова допомога до 5 травня нарахована та виплачена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року.
Не погодившись з з розміром отриманої допомоги позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання такої допомоги в розмірі визначеному ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи, яким є позивач по справі, виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч.3, 4 ст.8 КАС України та положення ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", яка є чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлює позивачеві право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2011рік у розмірі встановленому зазначеними законами підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Зі змісту ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, яка призначена особам, згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів, вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум визначається Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що певний розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня вже визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", право встановлювати та змінювати розмір допомоги до 5 травня зазначеним Законом України Кабінету Міністрів України не надано, а тому не може змінюватися нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому ніж це визначено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.11.2011р. по справі № 1601//2а-14754/10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.