13 квітня 2012 р. Справа № 1812/2а-1638/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 11.07.2011р. по справі № 1812/2а-1638/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області
про зобовязання вчинення певних дій,
20.06.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації по невиплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи за 2010-2011 роки, одноразової компенсації у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та невиплаті позивачу, як інваліду війни 3 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010-2011 роки в розмірах відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи за 2010-2011 роки доплату щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 7402 грн., одноразової компенсації у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 26640 грн., виходячи з розмірів, передбачених ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за термін 2010 по 2011 р.р. відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Недригайлівського районного суду Сумської області від 11.07.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні нарахувань та виплат щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році, виходячи із положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в здійсненні нарахувань та виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни у 2011 році відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 3 групи за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду 3 групи за 2011 рік в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» з урахуванням вже виплачених сум.
Адміністративний позовом в частині стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2010 рік залишено без розгляду, як такий, що поданий за межами шестимісячного строку звернення до суду.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», постанови КМУ № 936 від 20.09.2005р., 1146 від 17.08.2002р., № 562 від 12.07.2005р., Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Бюджетнго кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою та має статус ветерана війни -інваліда війни, що підтверджується коппіями посвідчення НОМЕР_2 від 02.09.2010 року, НОМЕР_1 від 15.09.2010р. та довідки МСЕК серії ААА № 212166 від 04.08.2010 року (а. с. 9, 11).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року) передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи, яким є позивач по справі, виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п. 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
На час проведення виплат щорічної разової грошової допомоги Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не було зупинено.
Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" визначено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а саме - ветеранам війни, інвалідам 3 групи, - 510 гривень.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору суд першої інстанції правомірно застосував саме норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч. 3, 4 ст.8 КАС України та положення ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", яка є чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлює позивачеві право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2011рік у розмірі встановленому зазначеними законами підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Зі змісту ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, яка призначена особам, згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів, вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум визначається Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що в 2011р. підстави для невиплати позивачеві грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови першого відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на одержання разової грошової допомоги на до 5 травня за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, а тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про не відповідність дій відповідача Конституції та законам України в частині нарахування позивачу одноразової допомоги до 5 травня.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій.
Крім того, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Наявність таких прав у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007 р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008), а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому колегія суддів зазначає, що підстави для невиплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007 р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до приписів ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).
Проте, колегія суддів вважає за необхідне вказати про помилковість зазначення судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог кратності розміру соціальної допомоги, що повинна бути нарахована і сплачена позивачу, а саме судом першої інстанції зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 3 групи за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, при тому, що положенням ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:
- інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат;
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати;
- кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати;
- евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Крім того, рішенням суду відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду 3 групи за 2011 рік в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. При цьому, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Пунктом 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197 ст. 198, ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 11.07.2011р. по справі № 1812/2а-1638/11 змінити, виклавши третій і четвертий абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 3 групи за 2011 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду 3 групи за 2011 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 11.07.2011р. по справі № 1812/2а-1638/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.