Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2-3273/11
іменем України
(заочне)
"5" квітня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Кредитної спілки «Львівська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
01.12.2011 року Кредитна спілка «Львівська» звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 2480,72 грн. та судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що Кредитна спілка «Львівська» згідно кредитного договору № 2011-1837 від 30.08.2011 року надала кредит ОСОБА_1 в розмірі 2000, 00грн. із сплатою 15% річних за користування кредитом терміном до 30.02.2012 року. Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором протягом дії договору відповідач не виконував належним чином, не реагував на неодноразові попередження спілки про повернення боргу. Тому остання змушена звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості в сумі 2480,72 грн., що складається з суми основного боргу -2000,00, відсотків за користування кредитом 206,16грн., додаткових відсотків - 183,00грн., інфляційних втрат -2,00грн., 3% річних - 14,56грн. та упущеної вигоди - 75грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, покликаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відомостей про причину його неявки немає. Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що Кредитна спілка «Львівська» згідно кредитного договору № 2011-1837 від 30.08.2011р. надала кредит гр. ОСОБА_1 на власні потреби в розмірі 2000,00грн. із сплатою 15% річних за користування кредитом терміном до 30.02.2012 року.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої обов'язки перед позичальником виконав.
Отримавши кредит, протягом строку дії договору взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором відповідач не виконував.
Позивач вказав, що станом на 01.12.2011 року заборгованість відповідача складає 2389,16грн., з них по кредиту: 2000грн., відсотки за користування кредитом - 206,16грн., додаткові відсотки - 183,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4.1 укладеного Договору кредиту у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.10) відповідач (позичальник) жодних коштів в погашення кредиту не вносив. Відтак, заборгованість по тілу кредиту становить 2000грн. Позивач правомірно поставив вимогу про дострокове стягнення суми кредиту. Ця сума підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
У відповідності до ст.ст.536,1048,1050 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитним договором № 2011-1837 від 30.08.2011р. (п.1.1) визначено розмір процентів - 15% річних за користування кредитом.
Згідно п.3.1.1.5. Договору кредиту кредитодавець має право збільшити відсоткову ставку за кредитом до 75 % річних, якщо позичальник протермінував сплату по відсотках та кредиту, більше ніж на 30 днів, а також вимагати сплати додаткових відсотків за кожен протермінований день з розрахунку 0,15 % річних від залишку по кредиту для покриття завданих витрат.
Однак вказане положення договору не відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства України як розумність, справедливість та добросовісність, якими обмежується дія принципу свободи договору. Застосовуючи дану норму, позивач фактично встановлює для позичальника додатковий вид відповідальності за невиконання зобов'язання, який не передбачений цивільним законодавством України.
У Рішенні від 10.11.2011р. №15-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що споживачі за договором споживчого кредиту не можуть бути примушеними під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах. А відтак цей пункт Договору не може бути судом застосований.
Станом на 01.12.2011 року позивач прострочив сплату боргу строком на 93 дні. При обчисленні розміру заборгованості по відсотках суд виходить з розміру відсотків, встановленого в п.1.1. Договору - 15% річних. Відтак, відсотки за користування кредитом за вищезазначеним Договором згідно відповідних розрахунків становлять 76,65грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та упущену вигоду станом на 01.12.2011р.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 112 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак в даному випадку позичальник не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до п.1.1 Договору кредиту від 30.08.2011р. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит до 30.02.2012р. Отже, кінцевий термін виконання зобов'язання по поверненню кредиту на час пред'явлення позову не настав. В ході розгляду справи позовні вимоги уточнені позивачем не були.
Тому положення ч.2 ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані.
Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди, то вона задоволенню не підлягає з таких причин.
Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитки є доходи, які б особа могла реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.ст.611,623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Розмір збитків доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивач заявляє, що його упущеною вигодою є 75,00 грн., які могли б бути одержані в результаті надання кредиту іншим членам спілки, як відсотки. Таке обґрунтування не заслуговує на увагу, оскільки позивачем за цей період нараховувалися відповідачу відсотки на всю суму кредиту.
За кредитним договором термін повернення кредиту є 30.02.2012 року. Позивач звернувся до суду 01.12.2011 року. Тобто говорити про несвоєчасність повернення коштів у даному випадку не можна.
Позивачем не доведено заявлений ним розмір збитків, а також не подано доказів на вжиття заходів для своєчасного повернення кредиту відповідно до визначеного у Договорі графіку платежів.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають до часткового задоволення.
У зв'язку із частковим задоволенням позову із відповідачів слід стягнути на користь позивача судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,224,226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Кредитної спілки «Львівська» заборгованість за Кредитним договором №2011-1837 від 30.08.2011р. в розмірі 2000грн.00коп. основному боргу, 76грн.65коп. заборгованості по відсотках, а всього 2076грн.65коп.
У задоволенні вимог про стягнення додаткових відсотків, 3% річних, індексу інфляції та упущеної вигоди - відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 в користь Кредитної спілки «Львівська» 188,20грн. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська