05 квітня 2012 р.Справа № 1609/2а-2896/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.04.2011р. по справі № 1609/2а-2896/11
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоплачену пенсію,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
1. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення йому пенсії в частині визнання розміру пенсії.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити йому пенсію з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 07.09.2010 року - часу призначення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити йому суму недоплаченої пенсії, виходячи з розрахунку грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 07.09.2010 року - часу призначення пенсії.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.04.2011 року зазначений позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 пенсії в частині визнання суми грошового забезпечення для обчислення пенсії та визначення розміру пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити пенсію ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства - відповідно до частини 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону України від 04.04.2006 року, з часу звільнення з військової служби в органах МВС України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої пенсії, нарахованої виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства -відповідно до частини 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону України від 04.04.2006 року, з часу звільнення з військової служби в органах МВС України.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей".
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.09.2010 р. був звільнений з військової служби в органах МВС України. На час звільнення розмір грошового забезпечення позивача складав 1814,40 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії в порядку та розмірах, передбачених ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відповідач неправомірно призначив та виплачував пенсію з часу звільнення позивача з порушенням ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 3 статі 43 Закону (в редакції Закону від 4 квітня 2006 року №3591-IV), яка була чинною на час звільнення позивача з військової служби та призначення пенсії, визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним ) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", підпунктом 4 пункту 29 розділу II якого були внесені зміни до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .
З урахуванням внесених змін частина 3 статті 43 в такій редакції: "Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
Постанова Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008р. "Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до Постанови КМУ від 17.07.1992р. № 393 була прийнята саме відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 28.12.2007 р. N 107-УІ), яка, в свою чергу, встановлення порядку призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, відносила до повноважень Кабінету Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 29 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, втратила чинність частина 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 28.12.2007 р. N 107-УІ), та поновлена дія частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № З591-IV).
При цьому, пункт 7 Постанови № 393 (в редакції Постанови № 45) щодо середньомісячного обчислення суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії став суперечити частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-IV), згідно якої пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Таким чином, виходячи із системного аналізу редакцій Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року за № 4-зп, колегія суддів дійшла до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача щодо перерахунку пенсії, оскільки на час виникнення у позивача права на пенсію Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» діяв у редакції від 04.04.2006 року, та не передбачав будь-яких обмежень щодо дії ч. 3 ст. 43 Закону.
За таких обставин положення постанов Кабінету Міністрів України № 393 та № 45 при призначенні пенсії позивачу застосуванню не підлягали.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України. Закону України, міжнародному договору, згода на обв'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт. який має вищу юридичну силу. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від №393 від 17.07.1992р. не відповідає ч. 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", суд повинен застосувати при вирішенні даної справи норми Закону.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 183-2, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.04.2011р. по справі № 1609/2а-2896/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.