23 квітня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Макарчука М.А., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» про визнання звільнення незаконним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2012 року,
У жовтні 2010 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 6 грудня 2000 року вона працювала на підприємстві відповідача медичною сестрою здоровпункту, а з 2 квітня була переведена на посаду завідуючої здоровпункту. На підставі наказів № 392 та № 136 від 6 вересня 2010 року відповідач звільнив її з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Вважає соє звільнення незаконним, оскільки незадовільний стан приміщення здоровпунку, як зазначено в наказах, не може бути законною підставою для скорочення штату медсестри та звільнення її з роботи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення місцевого та ухвали апеляційного судів та просить ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення місцевого та ухвала апеляційного судів є законними та обґрунтованим, судами вірно дано оцінку обставинам справи та доказам, що містяться у справі, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, оскільки звільнення позивача за п. 1. ст. 40 КЗпП України відбулося без порушень норм чинного законодавства, вакантні посади, які були на підприємстві їй пропонувались, але позивач від них відмовилась, що підтверджується наказом № 392 від 6 вересня 2010 року та письмовими поясненнями позивача про його ознайомлення та заперечення проти звільнення.
Виходячи з вищевказаного, рішення місцевого та ухвала апеляційного судів прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Макарчук М.А. Писана Т.О. Фаловська І.М.