Ухвала
іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Щепоткіної В.В.,
суддів: Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2011 року.
Вказаним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 000 грн, витрат на правову допомогу - 800 грн; на користь Кам'янець-Подільської лікарні № 1 у рахунок відшкодування витрат на лікування - 2294,35 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 22 травня 2008 року в темну пору доби він, керуючи технічно несправним автомобілем марки «Фольксваген-Сантана» (реєстр. № НОМЕР_1) з причепом марки
ПГА- 1 (реєстр. НОМЕР_2) та рухаючись автошляхом із двостороннім рухом сполученням Житомир-Чернівці на 290-у кілометрі (+280 м) в с. Колибаївці Камянець-Подільського району Хмельницької області, всупереч вимогам пунктів 1.2, 1.5, 10.1, 11.2, 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3, 31.1, 31.2, 31.3а, 31.4, 19.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозив у автомобілі та причепі, несправного стану транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-2103 (реєстр. № НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_3
У результаті дорожньо-транспортної пригоди отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості: пасажири автомобіля під керуванням ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (тяжкі, від яких настала її смерть), ОСОБА_5 (середньої тяжкості), водій автомобіля марки ВАЗ-2103 ОСОБА_3 (легкі тілесні) та пасажир його автомобіля ОСОБА_6 (тяжкі тілесні, від яких настала її смерть).
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено призначене йому покарання у виді позбавлення волі до 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В порядку ст. 365 КПК України виключено з мотивувальної частини вироку висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 13.1, 13.3 та 31.2 Правил дорожнього руху.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить постановлені судові рішення змінити, застосувати положення
ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що суд при призначенні його підзахисному покарання не достатньою мірою врахував особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, а тому, на думку захисника, призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості скоєного та його особі внаслідок суворості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 3 ст. 286 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.
Доводи захисника засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про можливість звільнення ОСОБА_1 від призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і засудив до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Суд другої інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку дійшов висновку про можливість зменшення призначеного ОСОБА_1 покарання до мінімального, встановленого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Свій висновок обґрунтував тим, що вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до необережних, а сам засуджений раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні двоє дітей, одна з яких є неповнолітньою, частково відшкодував заподіяні злочином збитки. Врахував апеляційний суд і думку потерпілого, який просив ОСОБА_1 суворо не карати.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, особи засудженого, наслідків, що настали в сукупності, розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Вирок Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
В.В. Щепоткіна Р.І. Сахно Л.В. Шибко