Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Франтовської Т.І., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2011 року, якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальну справу закрито та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 серпня 2011 року, якою постанова місцевого суду залишена без зміни.
В скарзі поданій до суду в порядку ст. 27 КПК України ОСОБА_1 вказувала, що 16 серпня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за місцем її проживання (АДРЕСА_1) нанесли їй удари, заподіявши умисні тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, садна в ділянці лівого ока та зламу кістки носа, спричинивши таким чином легкі тілесні ушкодження.
Приймаючи рішення про закриття кримінальної справи суд послався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у злочині невеликої тяжкості, вчиненому 16 серпня 2001 року. Таким чином на час розгляду справи в суді сплинули передбачені ст. 49 КК України строки давності.
В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, я справу направити на новий судовий розгляд посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, які виразилися в тому, що суд прийняв рішення про закриття справи не зважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли щодо неї інші злочин у зв'язку з чим перебіг строків давності щодо першого злочину зупинявся, підсудна ОСОБА_2 заперечувала проти закриття справи, фіксування судового процесу технічними засобами проводилося лише частково, не було задоволено її клопотання про відвід секретаря судового засідання Дида М.І., проведені по справі судово - медичні експертизи є неправильними, оскільки вона не згодна з викладеними в них висновками щодо тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень, свідок ОСОБА_5 дав завідомо наперавдиві показання.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, пояснення потерпілої, яка підтримала касаційну скаргу та просить її задовольнити, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а судові рішення скасувати з наступних підстав.
Виходячи з вимог п.1 ст. 49 КК України та ст.11-1 КПК України ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності можливо лише за наявності згоди обвинуваченого на закриття справи з цієї підстави. Як убачається з протоколу судового засідання (т.2 ас. 220, 245) підсудна ОСОБА_6 проти закриття справи заперечувала.
Відповідно до ст. 62 та 287 КПК України передбачено право учасників судового розгляду на відвід секретаря судового засідання.
Згідно заяви потерпілої ОСОБА_1 під час розгляд у справи в судовому засіданні вона заявляла відвід секретарю судового засідання Дида М.І. (т. 2 а.с. 198). Але як убачається з протоколу судового засідання судом цей відвід розглянуто не було.
Крім того доводи касаційної скарги про невідповідність інформації відображеної в протоколі судового засідання від 15 червня 2011 року заслуговують на увагу, оскільки аудіозапис з фіксацією цього засідання не можна відтворити.
Указані порушення норм закону були залишені поза увагою апеляційного суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про те, що по справі допущено неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально процесуального закону, що дає підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є обгрунтованими.
Щодо інших наведених в касаційній скарзі доводів то на думку колегії суддів вони є такими, що не дають підстав для скасування судового рішення виходячи із наступного. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 притягувалася до кримінальної відповідальності за спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 10 червня 2002 року та 31 грудня 2005 року. Разом із тим, ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності та від призначеного покарання відповідними судовими рішеннями від 26 квітня 2006 року та від 14 травня 2008 року. ОСОБА_4 за ст. 125 ч.1 КК була виправдана. В порушенні кримінальної справи щодо вказаних осіб за ст. 296 КК України органами досудового слідства було відмовлено. Тому з урахуванням передбачених ст. 49 КК України строків давності ці обставини не є перешкодою для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності до того відповідних підстав.
Щодо правильності висновків судово-медичної експертизи та показань свідків то вони підлягають перевірці судом першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід розглянути її з дотриманням вимог закону та постановити законне та обгрунтоване рішення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про закриття щодо них кримінальної справи за ч.1 ст. 125 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж районного суду.
Судді :
В.І. Орлянська Т.І. Франтовська С.І. Кравченко