Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіШилової Т.С.,
суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Гладкого О.Є.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 травня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
звільнено на підставі ст. 47 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК України, з передачею його на поруки колективу СП «Національна фінансова компанія».
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни.
Як установив суд, ОСОБА_5, будучи головою ОК «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» у м. Севастополі, на підставі підроблених документів у період часу з 08 вересня по 06 жовтня 2008 року спільно з іншою особою незаконно оформив договори кредитування фізичних осіб з АКБ СР «Укрсоцбанк» на загальну суму 600 000 доларів США, що за курсом НБУ становило 2 921 700 грн. Зазначені кошти були перераховані банком на рахунок ОК ЖБТ «Стандарт» та використані іншою особою на ведення будівництва та іншу господарську діяльність ОК ЖБТ «Стандарт» та ТОВ «НПП «Технології майбутнього».
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 47 КК України.
У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 просить залишити судові рішення без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 47 КК України звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки трудовому колективу можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки.
Порядок порушення колективом такого клопотання визначено у ч.ч. 1, 2 ст. 10 КПК України. Зокрема, це письмове звернення колективу, прийняте на його загальних зборах, з мотивованим проханням звільнити певну особу - члена колективу від кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин та визначенням взаємних зобов'язань колективу і цієї особи протягом строку поруки: колектив зобов'язується взяти особу під контроль і здійснювати щодо неї заходи виховного характеру, а ця особа, в свою чергу, зобов'язується виправдати довіру колективу законослухняною поведінкою, не ухилятися від заходів виховного характеру колективу, дотримуватися правил співжиття в побуті та громадських місцях.
При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України суд має перевірити, чи належним чином оформлено клопотання колективу про передачу особи на поруки та чи зазначені у даному клопотанні конкретні заходи, які будуть застосовані до винного. Однак, суд не дотримався зазначених вимог закону, визнав, що ОСОБА_5 вперше вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаюється та позитивно характеризується без достатніх підстав і при наявності неналежно оформленого клопотання колективу, прийняв рішення про закриття справи з передачею винного на поруки трудовому колективу.
Зокрема, у протоколі зборів трудового колективу (т. 17 а.с. 276-277) не містилося зобов'язання колективу здійснювати щодо ОСОБА_5 конкретних заходів виховного впливу.
Крім того, суд не взяв до уваги, що на момент прийняття рішення про передачу ОСОБА_5 на поруки трудовому колективу, підсудний працював у даному колективі лише кілька місяців (з 1 лютого 2011 року). Він займає посаду заступника директора, тобто здійснює керівництво над працівниками цього колективу, а тому викликає сумнів можливість даного колективу здійснювати належний виховний вплив на нього.
Таким чином, доводи прокурора про необґрунтоване задоволення клопотання трудового колективу про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки є переконливими.
На зазначене неправильне застосування кримінального закону не звернув уваги суд апеляційної інстанції і залишив постанову суду першої інстанції без зміни.
Виходячи з викладеного, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене та винести законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Т.С. Шилова Т.В. Матієк Н.О. Марчук