Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні 10 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, таку, що
не має судимостей,
засуджено за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона навесні 2011 року на території господарства по АДРЕСА_1 посіяла, обробляла та виростила 256 кущів маку снодійного та 15 кущів конопель, які 7 липня 2011 року були виявлені та вилучені працівниками міліції.
У касаційній скарзі із доповненнями до неї прокурор порушив питання про скасування вироку через неправильне застосування кримінального закону, просив закрити справу та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. На обґрунтування своїх вимог прокурор вказав на те, що суд у порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України призначив покарання у виді обмеження волі жінці, яка досягла пенсійного віку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на часткове підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину та кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 310 КК у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Щодо доводів прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні засудженій покарання у виді обмеження волі, то вони є слушними.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
Як убачається з матеріалів справи, суд, обираючи ОСОБА_1 вид і міру покарання, залишив поза увагою, що на момент вчинення злочину вона досягла пенсійного віку, і всупереч вищезазначеним вимогам ч. 3 ст. 61 КК України призначив покарання у виді обмеження волі,
Санкцією ч. 1 ст. 310 КК України, крім обмеження волі, передбачено такі види покарання, як штраф та арешт.
Однак, оскільки у касаційній скарзі не ставиться питання про скасування вироку щодо засудженої через м'якість призначеного їй покарання, а штраф і арешт як покарання мають виконуватися реально, суд при новому розгляді справи також позбавлений можливості призначити дані види покарання.
За таких обставин засуджена ОСОБА_1 відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» підлягає звільненню від кримінального покарання.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Звільнити ОСОБА_1 від призначеного цим вироком покарання у виді обмеження волі.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Т.В. Матієк Н.О. Марчук Л.А. Романець