"08" травня 2012 р. м. Київ К/9991/24702/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 1 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року,
У серпні 2010 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська (далі -УПФ) про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни.
Зазначила, що має статус «дитини війни», у зв'язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», її пенсія повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на наведені обставини, просила визнати бездіяльність УПФ протиправною, визнати право на підвищення до пенсії та зобов'язати перерахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 27 липня 2010 року.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 1 вересня 2010 року, залишеним без змін, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано бездіяльність УПФ протиправною, визнано право позивача на підвищення до пенсії та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 27 липня 2010 року, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у зв'язку з чим, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», і має право, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проаналізувавши соціальне законодавство, що діяло в цей період, суди правомірно та обґрунтовано визначилися з періодом перерахування та виплатою підвищення до пенсії позивачу за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 27 липня 2010 року.
Так, у 2007 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війний» викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вирішуючи спір про нарахування підвищення до пенсії за 2007 - 2008 роки, суди дійшли висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень про неконституційність пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинно нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням уже здійснених виплат.
Разом з тим, правильним є висновки судів про задоволення позовних вимог за період з 1 січня 2009 року по 27 липня 2010 року, оскільки в цей період норма, що визначала право позивача на зазначене підвищення до пенсії не змінювалась, а тому вказане підвищення до пенсії нараховується та виплачується дітям війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, надає суду касаційної інстанції підстави зробити висновок, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на нормах матеріального права, зокрема, положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про визнання дій УПФ протиправними, визнання права на підвищення до пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 27 липня 2010 року підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, вважає їх правильними та обґрунтованими. Не спростовують таких висновків й наведені в касаційній скарзі УПФ доводи, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а доводи касаційної скарги їхніх висновків не спростовують, ухвалені рішення підлягають залишенню в силі.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 1 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников
Суддя Т.Ф. Весельська