04 квітня 2012 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Крижопільське сільське споживче товариство Вінницької області, Комунальне підприємство «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою Крижопільського сільського споживчого товариства на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року,-
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на нежитлову будівлю магазину, яка розташована в АДРЕСА_1
Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 грудня 2008 року, ОСОБА_7 продав, а вона набула у власність (купила) спірне нежитлове приміщення загальною площею 60,1 кв.м.
ОСОБА_5 набув право власності на вказане майно на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 травня 2004 року, яке на момент укладення договору від 25 грудня 2008 року було скасоване ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2008 року з направленням справи на новий розгляд до Крижопільського районного суду.
У зв'язку з цим їй було відмовлено в реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням Крижопільського районного суду від 21 червня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2011 року, за ОСОБА_5 повторно визнано право власності на спірну будівлю.
Таким чином ОСОБА_5 залишився власником спірної будівлі, однак Тульчинське МБТІ не реєструє укладений між ними договір купівлі- продажу будівлі, так як у правовстановлюючих документах вказана підстава набуття права власності ОСОБА_5 - рішення Тульчинського районного суду, яке було скасовано.
В зв'язку цим вона не може зареєструвати спірну будівлю на своє ім'я, набувши право власності на неї на підставі законного оплатного договору, а тому просила задовольнити позов.
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2011 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлову будівлю магазину, розташовану по вул. К. Маркса,1 в смт. Крижопіль, до якої входить згідно із будівельним паспортом, нежитлова будівля магазину, зазначена на плані «А» загальною площею 60,1 кв. м.
У касаційній скарзі Крижопільське сільське споживче товариство просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу повернути на новий апеляційний розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із положень ст.328 ЦК України, яка встановлює правомірність набуття права власності, а також із доведеності позивачем своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, так як вони узгоджуються з матеріалами справи та встановленими обставинами.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 25 грудня 2008 році між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, згідно із яким останній продав, а позивачка набула право власності на нежитлову будівлю - магазин, розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 60,1 кв. м.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, у свою чергу, набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 травня 2004 року, яке на момент укладення договору від 25 грудня 2008 року було скасоване ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2008 року з направленням справи на новий розгляд до Крижопільського районного суду.
В подальшому, рішенням Крижопільського районного суду від 21 червня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2011 року, за ОСОБА_5 повторно визнано право власності на спірну будівлю, тобто він залишився власником спірної будівлі.
За таких обставин, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи і вимог ст.10, 60 ЦПК України обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4
Доводи скарги про те, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року були скасовані рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2011 року в іншій справі, зокрема, за позовом ОСОБА_9, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги Крижопільське сільське споживче товариство до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10, третя особа, що заявляє самостійні вимоги Крижопільське РСТ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Тульчинське МБТІ, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будівлю, а справу направлено на новий розгляд, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у разі задоволення позову ОСОБА_11 і Крижопільського ССТ, вказані особи не позбавлені права звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або захистити свої інтереси в інший спосіб, в тому числі і шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.
Водночас, доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Крижопільського сільського споживчого товариства відхилити, рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Журавель
Судді Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова