08 травня 2012 року м. Київ К-37687/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року по справі № 2-а-40269/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Елітбетон" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Елітбетон" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000952303/0 від 08.07.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 84962,00 грн. та №0000962303/0 від 08.07.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 67970, 00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Елітбетон" вимог податкового законодавства за відповідний період. В ході перевірки встановлено недодержання позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість").
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, ПП "Торгова фірма "Агроеліта" було належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, тобто мало достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Крім того, згідно з Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009 року по справі № 2а-246/09/2070 за позовом ПП "Торгова фірма "Аргоеліта" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року, висновок ДПІ про нікчемність правочинів між позивачем та ПП "Торгова фірма "Агроеліта" зроблений на підставі невірного тлумачення змісту ч.1 ст., 215 ЦК України.
Також, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, долучені до матеріалів справи первинні документи, складені позивачем за результатами господарських взаємовідносин з ПП "Торгівельною фірмою "Агроеліта", а саме: податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ 3, підсумкові відомості ресурсів, відповідають вимогам до первинних документів, тому податок на прибуток у відповідний період був сформований позивачем правомірно.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року по справі №2-а-40269/09/2070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.