Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2012 року щодо нього.
Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого
вироком Хортицького районного суду Запорізької області
від 20 січня 2011 року за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України
на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України
звільненого від відбування покарання з іспитовим строком
2 роки
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 14 серпня 2011 року о 10 годині 30 хвилин, з кімнати № 48 гуртожитку для персоналу аквапарк «Острів скарбів», що по вул. Первомайській, 1-б в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, в якій він тимчасово проживав, за відсутності інших проживаючих там осіб, таємно викрав належне ОСОБА_6 майно, загальною вартістю 5500 гривень.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2012 року вирок Якимівського районного суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2011 року остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій просить скасувати вирок апеляційного суду та справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, так як при розгляді апеляції прокурора вийшов за її межі, неправильно застосував кримінальний закон, так як на момент постановлення ним вироку, вирок суду першої інстанції вже було виконано, а ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення та призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок апеляційного суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно вказав, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5, фактично не врахував що засуджений в період іспитового строку вчинив новий умисний злочин, тому обраний вид покарання у виді штрафу, не відповідає вимогам діючого закону і являється занадто м'яким та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства.
Частиною 3 статті 78 КК України визначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Тому доводи засудженого про суворість призначеного покарання та неврахування при його обранні даних про особу засудженого колегія суддів вважає безпідставними та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання ОСОБА_5 є законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню нових злочинів.
Посилання скарги про неправильне застосування кримінального закону апеляційним судом, так як на момент постановлення ним вироку поза увагою залишився факт сплати засудженим штрафу, призначеного вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до норм ст. 401 КПК України вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, якщо його не було оскаржено. Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 сплатив штраф 31 жовтня 2011 року, тобто до закінчення п'ятнадцятиденного строку для його оскарження та набрання ним законної сили. Питання щодо повернення сплаченої суми штрафу засудженому він може вирішити звернувшись із відповідною заявою до місцевого суду.
Доводи засудженого про те, що апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора вийшов за її межі свого підтвердження не знайшли та спростовуються самою апеляційною скаргою і вироком апеляційного суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, -
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2012 року щодо нього - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець В.М. Кульбаба