Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,
за участю прокурора Пересунька С.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року за її скаргою на бездіяльність прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим та зобов'язання вчинити певні дії по її заяві про злочин від 15 липня 2010 року, -
ОСОБА_5 звернулась до Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим зі скаргою на бездіяльність прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим та зобов'язання вчинити певні дії по її заяві про злочин від 15 липня 2010 року щодо старшого помічника прокурора м. Сімферополя ОСОБА_6
Зазначеною постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим по її заяві від 15 липня 2010 року.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року зазначену постанову суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та те, що вони не підтверджені досліджуваними доказами, а висновки суду не ґрунтуються на кримінально-процесуальному законодавстві, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив судові рішення скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 оскаржує бездіяльність прокурора по її заяві про скоєння злочину старшим помічником прокуратури м. Сімферополя ОСОБА_6 від 15 липня 2010 року, в результаті розгляду якої не було прийнято жодного процесуального рішення в порядку ст. 97 КПК України, а лише надана відповідь згідно з Законом України «Про звернення громадян».
Залишаючи скаргу ОСОБА_5 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що діючим кримінально-процесуальним законодавством не передбачено оскарження бездіяльності прокурора, а лише його дії в порядку ст. 236 КПК України. Крім того, суд мотивував своє рішення про неможливість зобов'язання прокуратури м. Сімферополя АР Крим вчинити певні дії по виконанню вимог ст. 97 КПК України по її заяві про злочин тим, що це не передбачено кримінально-процесуальним законодавством та виходить за межі компетенції суду.
Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляцію ОСОБА_5, послався на відсутність підстав для перевірки її скарги на дії прокурора у порядку кримінального судочинства у зв'язку з тим, що за її заявою прокурором не було здійснено ніяких процесуальних дій та не прийнято ніякого процесуального рішення, а розгляд скарг передбачено виключно при провадженні прокурором досудового слідства чи окремих слідчих дій по кримінальній справі, і лише при попередньому розгляді кримінальної справи чи при її розгляді по суті.
Колегія суддів не погоджується з даними висновками судів з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції, при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття справи та про порушення кримінальної справи.
Однак, відповідно до роз'яснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 року від 14 грудня 2011 року в справі №1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності, а згідно з п.2 резолютивної частини даного рішення суду скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Таким чином, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Суддя суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні скарги ОСОБА_5, у порушення вимог кримінально-процесуального закону, її скаргу по суті не розглянув, викладені у ній доводи не перевірив, належним чином не проаналізував, не дав їм об'єктивної оцінки та прийняв рішення, з яким погодився й апеляційний суд. Тобто, суди першої і апеляційної інстанцій, як правильно зазначив касатор у своїй скарзі, порушили вимоги Конституції України, кримінально-процесуального закону.
Таким чином, при постановленні рішень у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій були допущені такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України тягнуть їх скасування з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути її із дотриманням вимог закону та постановити обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року за її скаргою на бездіяльність прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим та зобов'язання вчинити певні дії по її заяві про злочин від 15 липня 2010 року - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
М.Ф. Пойда В.М. Кульбаба В.А.Швець
З оригіналом згідно:
Суддя: М.Ф. Пойда