"24" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/22552/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Гашицького О.В.,
Ситникова О.Ф. ,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 лютого 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року,
У січні 2008 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області (далі -УПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної додаткової пенсії, виплата якої передбачена статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та доплати до пенсії згідно статті 39 цього Закону.
Зазначив, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи -є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, й отримує пенсію по віку та додаткову пенсію, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та підвищення пенсії відповідно до статті 39 Закону.
Вважаючи, що розмір призначених і виплачуваних йому коштів не відповідає розміру, встановленому цим Законом, звернулася до УПФ з заявою про приведення його у відповідність до вимог закону. Однак, відповідач відмовив йому в цьому.
Просив суд визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати усунути вказані порушення, провівши перерахунки додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії за 2005 - 2007 роки в сумі 83084 гривні 36 копійок.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 29 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено частково:
зобов'язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 1 січня 2007 року з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 400 гривень, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін у законодавстві;
зобов'язано УПФ здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, тобто в розмірі 190 гривень, з 1 січня 2007 року, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін у законодавстві.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги задоволено частково:
зобов'язано УПФ з 9 липня 2007 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю у відповідності до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати;
зобов'язано УПФ з 1 січня 2007 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Оскільки судові рішення оскаржуються відповідачем в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в цій частині.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в місті Тараща Київської області -населеному пункті, що належить до території радіоактивного забруднення, яку віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, є непрацюючим пенсіонером, інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем, виходячи із розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що складає 19 гривень 91 копійку.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій, виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами та дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи касаційної скарги УПФ про те, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суперечить вимогам частини третьої указаної статті, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком абзацом 1 частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону, висновку судів не спростовують, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім визначеного частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімального розміру пенсії за віком, а тому є можливим застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Частиною другою статті 39 цього Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсія підвищується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Отже, Законом передбачалася доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у сумі, кратній мінімальній заробітній платі, що склалася на відповідний період, і не визначена можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", усупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щомісячних допомоги та доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати) установлено конкретні розміри таких допомоги й доплати у твердій грошовій сумі.
Дію положень статті 39 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, апеляційний суд обґрунтовано поклав на УПФ обов'язок з перерахунку підвищення пенсії позивача саме за період з 9 липня 2007 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, а тому ухвалене ним судове рішення, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т. Ф.Весельська
О.В.Гашицький
О.Ф.Ситников
Суддя Т.Ф. Весельська