"25" квітня 2012 р. м. Київ К-54801/09-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
за участю:
представника позивача -Безносько С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року
у справі №5/333/08-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ Запорізької області від 25 квітня 2008 року № 0000082305/0 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 17 червня 2008 року за вих. № 760/23).
Постановою Господарського суду Запорізької області від 17 червня 2008 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2008 року №0000082305/0, прийняте Мелітопольською ОДПІ Запорізької області. Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»3,40 грн. судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року постанову Господарського суду Запорізької області від 17 червня 2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року.
У запереченні на касаційну скаргу Мелітопольська ОДПІ Запорізької області, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні позивач подав заяву про заміну Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «Мелітопольський олійноекстракційний завод», що підтверджується статутом ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», затвердженим загальними зборами акціонерів -протокол № 15 від 17 жовтня 2011 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААВ № 677595 від 09 квітня 2012 року.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»його правонаступником -ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод».
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Мелітопольська ОДПІ Запорізької області провела виїзну позапланову перевірку ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 504/23/00373830 від 16 квітня 2008 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до: завищення податкового кредиту листопада 2007 року на суму 1086389,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 1086389,00 грн.; завищення залишку від›ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за грудень 2007 року) на суму 1086389,00 грн. Також у висновках акту перевірки було вказано, що залишок суми бюджетного відшкодування буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок до виробника.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що договори, укладені між ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»та ПП ВКФ «Базис»і ПП «Артмакс», не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки: безпосередні постачальники позивача придбали зернові культури у невстановлених осіб; особи, які значаться продавцями та виробниками продукції, такими не являються; транспортування зернових культур здійснювалось невстановленими засобами за рахунок коштів невстановлених осіб, у зв'язку з чим надані до перевірки угоди та документи свідчать про їх створення з метою формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки зазначені кошти не сплачені жодним контрагентом до бюджету, тобто відсутнє фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету.
25 квітня 2008 року Мелітопольська ОДПІ Запорізької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000082305/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку, з податку на додану вартість за грудень 2007 року на 1086389,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що оскільки сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару у контрагентів позивача при їх наявності у позивача та при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару та свідчить лише про порушення контрагентами позивача вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо зберігання первинних документів протягом встановленого строку.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, укладаючи угоди з ПП ВКФ «Базис»і ПП «Артмакс», повинен був мати відомості про неспроможність постачальників виконати ряд умов, зокрема, щодо транспортування, відсутність у них власного сільськогосподарського виробництва та трудового забезпечення. Також суд виходив з того, що придбання зерна у суб'єктів, які не являються виробниками, не мають документів про походження товару, не мають штату працівників, є економічно не обґрунтованим та свідчить про нікчемність зазначених угод.
Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року на 1086389,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу про те, що позивачем було неправомірно включено до складу податкового кредиту листопада 2007 року та, як наслідок, неправомірно заявлена до бюджетного відшкодування вказана сума податку на додану вартість за грудень 2007 року, оскільки неможливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість контрагентами постачальників позивача -ПП ВКФ «Базис»і ПП «Артмакс»по ланцюгу постачання до виробника.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП ВКФ «Базис»(постачальник) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(покупець) були укладені договори поставки насіння соняшника № 01М-020 від 30 серпня 2007 року, № 01М-064 від 28 листопада 2007 року, № 01М-058 від 27 листопада 2007 року (в редакції додаткових угод), відповідно до умов яких постачальник передає в установлений строк у власність, а покупець приймає у заліковій вазі та оплачує у строк товар на умовах цього договору (пункти 1.1 статей 1 договорів); поставка здійснюється постачальником на умовах СРТ /перевезення оплачене до/ ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»: Запорізька обл., вул. Фрунзе, 31, згідно правил «Інкотермс»в редакції 2000 року.
Між ПП «Артмакс»(постачальник) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(покупець) були укладені договори поставки насіння соняшника № 01М-019 від 30 серпня 2007 року, № 01М-010 від 22 серпня 2007 року, № 01М-054 від 21 листопада 2007 року, № 01М-061 від 27 листопада 2007 року (в редакції додаткових угод), відповідно до умов яких постачальник передає в установлений строк у власність, а покупець приймає у заліковій вазі та оплачує у строк товар на умовах цього договору (пункти 1.1 статей 1 договорів); поставка здійснюється постачальником на умовах СРТ /перевезення оплачене до/ ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»: Запорізька обл., вул. Фрунзе, 31, згідно правил «Інкотермс»в редакції 2000 року.
Також, між ПП «Артмакс»(постачальник) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(покупець) був укладений договір поставки шроту соняшникового № 01М-136 від 12 листопада 2007 року, відповідно до умов якого постачальник передає в установлений строк у власність, а покупець приймає у заліковій вазі та оплачує у строк товар на умовах цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); поставка здійснюється постачальником на умовах Франко-Завод, реквізити вантажоотримувача: ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»: Запорізька обл., вул. Фрунзе, 31.
На виконання умов вказаних договорів постачальники виписали позивачу податкові накладні (т.1 арк. справи 111-114, 143-148, 155), та видаткові накладні (т.1 арк. справи 115-117, 149-153).
В свою чергу, позивач розрахувався з постачальниками за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 104-110, 130-144).
Факт поставки постачальниками товару та його якість, а також прийняття товару позивачем згідно умов договорів підтверджується квитанціями на прийняття в переробку насіння соняшника, накладними, сертифікатами Державної хлібної інспекції та товарно-транспортними накладними (т.2 арк. справи 1-50).
У подальшому, товар, придбаний ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»у ПП «Артмакс», зокрема, шрот соняшниковий, був експортований позивачем ППХ «Кром»Бар бара Кром (Польща), що підтверджується вантажними митними деклараціями (т. 3 арк. справи 9-10).
Вказані докази підтверджують висновки суду першої інстанції про реальність операцій та їх фактичне виконання.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Твердження Мелітопольської ОДПІ Запорізької області про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами постачальника позивача по ланцюгу постачання правомірно відхилено судом першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Разом з цим, матеріали справи містять довідки ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя (т.3 арк. справи 30-39), надані на запити Мелітопольської ОДПІ Запорізької області щодо підтвердження взаємовідносин позивача з ПП ВКФ «Базис»і ПП «Артмакс», складені за результатами проведення зустрічних перевірок, яким підтверджено факт поставки зазначеними підприємствами насіння соняшника.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 1086389,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 17 червня 2008 року.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року скасувати, а постанову Господарського суду Запорізької області від 17 червня 2008 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна