08 травня 2012 року м. Київ К-41070/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 року та постанову Запорізького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 року по справі № 2а-1213/09/0870 за позовом Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2008 року № 0000250805/0, від 15.08.2008 року № 0000370805/0 про сплату позивачем штрафу в розмірі 10 % у сумі 26603,90 грн. та штрафу в розмірі 20 % у сумі 101068,84 грн. відповідно.
Постановою Запорізького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000250805/0 від 18.07.2008 року про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 26603,90 грн. повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000370805/0 від 15.08.2008 року про зобов'язання підприємства сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 101068,84 грн. в частині нарахування штрафу в сумі 87730,80 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та встановлено порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон №2181-III).
За результатами перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов'язання, визначені податковими деклараціями, що відображено у обліковій картці.
Відповідачем за спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум ПДВ, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування "Призначення платежу".
Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону №2181-III податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", пп. 5.3.1 ст.5 Закону №2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону №2181-III, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України).
З врахуванням зазначеного є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону №2181-III.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону №2181-III, або іншими законами з питань оподаткування.
Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп.7.2.1 ст.7, п.10.1 ст.10, пп. 16.3.3 ст.16 Закону №2181-III.
З огляду на зазначене, суди правомірно зазначили, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 року та постанову Запорізького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 року по справі № 2а-1213/09/0870 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.