"18" квітня 2012 р. м. Київ К-19080/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Біант»на постанову Господарського суду Полтавської області від 20.04.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 року та Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 року по справі № 3/9-07 за позовом науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Біант»до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Біант»(далі- НВ ТОВ «Біант», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі-ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2006 №0002932306/1, яким позивачу визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6540913,75грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.04.2007 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про часткове задоволення позову, а саме: визнано недійсним рішення від 29.12.2006 №0002932306/1 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4743148,75грн. В частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 1797765,00грн. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 02.10.2007 року та відповідач 03.10.2007 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2008 року прийняв їх до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 20.04.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1 ст. 3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі відповідач просить змінити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 року в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3, ч. 6 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.ст. 1, 2, 4, 250 Господарського кодексу України, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки НВ ТОВ «Біант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, контролюючим органом було складено акт №570/23-6/00131819 від 10.10.2006, яким зафіксовано порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування», а саме, здійснення розрахунків у безготівковій формі з застосуванням платіжних карток (із використанням платіжного банківського терміналу), без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1308182,75грн., та порушення Положення про ведення касових операції в національній валюті України № 72 від 19.02.2001, а саме, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 20989,58 грн.
На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2006 №0002932306/0, яким позивачу визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6540913,75грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та за порушення Положення про ведення касових операції в національній валюті України №72 застосовані штрафні санкції згідно Указу Президента України «Про застосування штрафний за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 36/95 від 12.06.1995 у розмірі 20899,58грн.
За результатом оскарження рішення від 18.10.2006 №0002932306/0, ДПА у Полтавській області прийнято рішення від 22.12.2006, яким рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2006 №0002932306/0 скасовано в частині застосування санкцій у розмірі 20899,58грн. та направлено позивачеві рішення від 29.12.2006 №0002932306/1, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6540913,75грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані у встановленому порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Статтею 2 вказаного Закону розрахункова операція визначається як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Судом встановлено, що місцем надання послуг було казіно «Спліт», розташоване у м.Полтава, вул. Гоголя 22, яке належить НВ ТОВ «Біант», факт надання послуг в якому без застосування реєстратора розрахункових операцій встановлено перевіряючими за період охоплений перевіркою з 01.04.2003 по 31.03.2006, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності рішення контролюючого органу, оскільки факт встановленого порушення, позивачем не спростовано.
Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк застосування адміністративно-господарських санкцій за встановлені порушення, вчинені до 20.10.2005, минув, що унеможливлює їх застосування відповідно до вимог ст. 250 Господарського кодексу України. В іншій частині погодився з судом першої інстанції щодо правомірності застосування штрафних санкцій.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин приписів ст. 250 Господарського кодексу, оскільки встановлені ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»санкції є адміністративно-господрськими.
Разом з тим, не можна визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1797765,00грн., оскільки при з'ясуванні вказаного питання судами залишено поза увагою питання щодо наявності в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, серед інших реєстраторів, реєстраторів розрахункових операцій для застосування у сфері грального бізнесу з реєстрацією оплати послуг платіжними картками у період з 18.10.2005 по 18.10.2006.
Дана обставина, яка має суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте, судами попередніх інстанції не досліджена.
Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційні скарги науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Біант»та Державної податкової інспекції у місті Полтаві задовольнити частково.
Скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 20.04.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві від 29.12.2006 №0002932306/1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1797765,00грн., справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _______________________Т.М.Шипуліна
Судді: _______________________Л.І. Бившева
_______________________А.М. Лосєв