19 квітня 2012 року м. Київ К/9991/46756/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.03.2011 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року
у справі № 2а-465/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Зарічнянському районі Рівненської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Зарічненського районного суду Рівненської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічнянському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.03.2011 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за період з 22.05.2008 року по 15.06.2010 року з урахуванням виплачених сум, як інваліду ІІІ групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, починаючи з 22.05.2008 року додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.03.2011 року в частині визначення періоду за який підлягають захисту порушені права позивача скасовано та прийнято в цій частині нове рішення. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та виплачувати її, починаючи з 01.09.2010 року з урахуванням виплачених сум у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позовні вимоги про здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року залишено без розгляду В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи.
15.06.2010 року позивач перейшла на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею статті 50 Закону України Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 вказаного Закону у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду захистом порушеного права та залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.