19 квітня 2012 року м. Київ К/9991/66069/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 року
у справі № 2-а-1089/10
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсій відповідно до приписів частини 4 статті 54 та статті 50 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням виплачених сум.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 року постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2010 року скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсій відповідно до приписів частини 4 статті 54 та статті 50 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 17.05.2010 року по 17.11.2010 року з урахуванням виплачених сум. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею статті 50 Закону України Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 вказаного Закону у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.11.2006 року по 16.05.2010 року з огляду на приписи статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про те, що державна пенсія та додаткова пенсія є періодичним платежем, виплата яких, за загальним правилом, не обмежена у часі.
Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі позивачу, судом апеляційної інстанції у даному випадку не було враховано вищезазначеного та безпідставно обмежено орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, оскільки не відбулося відповідних змін у законодавстві.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 року змінити шляхом виключення з її резолютивної частини кінцевої дати здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій.
В решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.