"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/37431/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2011 року
у справі № 2-а-6368/09/1570
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів
про скасування постанови адміністративної комісії
У березні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови № 195 від 24.02.2009 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2008 року на підставі направлення №00002361 від 01.12.2008 року та відповідно до плану проведення перевірок на 4 квартал 2008 року Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів при реалізації основних груп непродовольчих товарів в магазині »за адресою: АДРЕСА_1, за наслідками якої складно Акт перевірки №03-00013090 від 02.12.2008 року.
За даними Акта перевірки встановлено порушення відповідачем приписів статей 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 6, 10, 14, 16 гл. 111 пункту 2 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами»затвердженими наказом Міністерства економіки від 19.04.2007 року № 104 - реалізація товару (взуття) без належної інформації про якість та безпеку, а саме: за відсутності висновків санітарно-епідеміологічної експертизи; товар (взуття) не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 4142) за маркуванням.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом було винесено припис про усунення недоліків, зазначених в Акті перевірки та зобов'язано надати письмову інформацію та документи, що підтверджують вартість товару.
Також, на підставі статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»було прийнято постанову № 195 від 24.02.2009 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1275 грн.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На вимогу споживача продавець зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Проте, реалізація товару (взуття) в магазині здійснювалась без належної інформації про якість та безпеку. Так, при проведенні перевірки перевіряючим не було надано висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, на товарі, була відсутня також інформація про назву та адресу товаровиробника, дату виготовлення, якість та безпеку товару.
Згідно з пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007 року до подання товарів у торгівельний зал працівники суб'єкта господарювання проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявність маркувальних даних.
У відповідності з ДСТУ 4142-2002 на кожній півпарі взуття зазначаються такі дані: товарний знак підприємства-виробника; модель; розмір; повнота; захисні властивості; дата випуску (місяць, рік).
В магазині »за адресою: АДРЕСА_1 вищезазначена інформація про товар була відсутня.
Суд касаційної інстанції зазначає про те, що Державні стандарти та технічні умови 4142-2002 «взуття: маркування, пакування, транспортування і зберігання»затверджені Держспоживстандартом України за №3-2004 від 01.07.2004 року, що відповідає приписам Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію»та Закону України від 17.05.2001 року № 2408-III «Про стандартизацію»підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 6 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами непродовольчі товари, продаж яких може завдати шкоди здоров'ю людей, підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі.
Позивачем, на виконання вимог контролюючого органу, 08.12.2008 року було надано висновок санітарно-епідеміологічної експертизи за № 05.03.02-03/59519 від 16.09.2008 року, який свідчить про те, що взуття яке реалізується в магазині, відповідає вимогам чинного санітарного законодавства України та може бути використано в заявленій сфері застосування.
Проте, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, дія наданого висновку санітарно-епідеміологічної експертизи (16.08.2008 року) за часом не співпадає з датою виготовлення товару, що знаходився на той час в магазині (20.06.2007 року). Даних про контракт на товар придбаний для реалізації, у висновках експертів не зазначено.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.
Суддя К.В. Конюшко