"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/45300/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Баглійському районі м. Дніпродзержинська на постанову Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.11.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2011 року
у справі № 2а-399/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду в Баглійському районі м.Дніпродзержинська
про зобов'язання вчинити певні дії
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду в Баглійському районі м. Дніпродзержинська про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.11.2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано його здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, як інваліду ІІІ групи у розмірі, встановленому частиною 4 статті 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та з урахування приписів частини 3 статті 67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідач здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду причинену здоров'ю у розмірі 50 % пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року виходячи з розміру, встановленого статтею 50 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та з урахування приписів частини 3 статті 67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачу заборгованості у сумі 226 526,56 грн.; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсій позивачу з січня 2010 року з урахуванням приписів статей 50, 54, 56 та 67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2011 року постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.11.2009 року скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язаного його здійснити перерахунок та виплату позивачу державної та додаткової пенсій у розмірах відповідно до статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.06.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду в Баглійському районі м. Дніпродзержинська оскаржило їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею статті 50 Закону України Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 вказаного Закону у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу необхідно здійснювати за період 01.06.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Баглійському районі м.Дніпродзержинська залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.
Суддя К.В. Конюшко