ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 лютого 2012 року 16:04 № 2а-1146/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: Бікуса Ю.Ф.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3
доУправління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві
проскасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №111
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
26 січня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_3 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві (далі по тексту -відповідач), в якій просить скасувати постанову відповідача про закриття справи про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №111 на підставі статті 253 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року поновлено строк звернення до адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1146/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 лютого 2012 року.
07 лютого 2012 року в судове засідання не прибув представник відповідача, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 13 лютого 2012 року.
В судовому засіданні 13 лютого 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до постанови Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві про закриття справи про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №111 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, допущеного головою Громадської організації "Спілка водно-технічних видів спорту" (далі по тексту - ГО "Спілка водно-технічних видів спорту") ОСОБА_3, зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України та постановлено: справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_3, закрити; матеріали справи передати до прокуратури Печерського району м. Києва.
Вказана постанова прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №00749, в якому встановлено: 22 листопада 2011 року ГО "Спілка водно-технічних видів спорту" самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,8 га за адресою: АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва під розміщення, експлуатацію та обслуговування катерів; земельна ділянка огороджена, має обмежений доступ, є вихід до р. Дніпро; на території знаходяться катери та розміщено МАФ; документи, передбачені статтею 126 Земельного кодексу України, відсутні; 0,12 га землі водного фонду і 0,68 га землі житлової та громадської забудови; що є порушенням статті 126 Земельного кодексу України.
Позивач не погоджується з постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №111 та мотивує позовні вимоги наступним: справа про адміністративне правопорушення розглянута не за місцем його вчинення; постанова не містить жодних обставин, які б свідчили про наявність завдання встановленим порушенням значної шкоди; дії громадян, які розмістили свої човни на березі озера є правомірними, адже здійснення права загального водокористування з метою плавання на човнах без розміщення на березі човнів є неможливим.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та вважає спірну з постанову такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ОСОБА_3, виходячи з наступних мотивів.
Як свідчать обставини справи, протокол про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №00749 складений у зв'язку з допущенням позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - самовільне зайняття земельної ділянки, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Таким чином, досліджуючи правомірність спірної постанови, суду необхідно з'ясувати, зокрема, факт вчинення правопорушення, заподіяння шкоди, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідність процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також наявність відповідних підстав для її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Суд встановив, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №00749 зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 29 листопада 2011 року у приміщенні Головного управління Держкомзему у місті Києві за адресою: вул. Дегтярівська, 51.
В свою чергу місцем вчинення адміністративного правопорушення визначено АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва.
Наведене свідчить, що всупереч вимог частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення не за місцем його вчинення.
Відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 253 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання.
Виходячи з обставин справи, вбачається, що винесення постанови про закриття справи при передачі матеріалів справи прокурору, можливе лише коли допущене правопорушення містить ознаки злочину.
За визначенням статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, основним критерієм розмежування адміністративних проступків і злочинів вважається суспільна небезпека; саме остання означає, що діяння шкідливе для суспільства, що воно спричиняє або створює загрозу заподіяння такої шкоди суспільним відносинам.
Стаття 1971 Кримінального кодексу України визначає, що самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, - карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
При цьому згідно примітки, зазначеної у статті 1971 Кримінального кодексу України, шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Судом встановлено, що ні спірна постанова, ні протокол про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №00749 не містять посилань на завдання ОСОБА_3 будь-якої шкоди, у тому числі значної.
Посилання представника відповідача в письмовому запереченні на обставину заподіяння значної шкоди та здійснений ним розрахунок розміру такої шкоди не приймаються до уваги, оскільки питання щодо завдання значної шкоди розглянуто відповідачем після винесення спірної постанови.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач помилково передав матеріали про адміністративне правопорушення прокурору, оскільки ним не доведено наявності ознак злочину в порушенні допущеному позивачем.
Крім того, в постанові помічника прокурора Печерського району міста Києва про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 грудня 2011 року, прийнятої за результатами матеріалів перевірки за фактом заняття земельної ділянки на Набережно-Печерській дорозі, 8 в м. Києві, встановлено, що відсутні достатні дані про наявність в діях службових осіб ГО "Спілка водно-технічних видів спорту" складу злочину, передбаченого частиною першою статті 1971 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання вчинення ОСОБА_3 правопорушення, Окружний адміністративного суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як зазначив представник відповідача, висновки про допущене позивачем правопорушення базуються на обставинах, зазначених в акті обстеження земельної ділянки від 10 листопада 2011 року №824/06, складеного Головним управлінням земельних ресурсів.
У зазначену акті зазначено, що "зі слів голови ради ГО "Спілка водно-технічних видів спорту" ОСОБА_3 на ділянці розміщені плавзасоби громадян, які належать їм на праві приватної власності; власники плавзасобів об'єднались у зазначену громадську організацію".
Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ГО "Спілка водно-технічних видів спорту" самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,8 га за адресою: АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва під розміщення, експлуатацію та обслуговування катерів, зокрема, що зазначені катери належать на праві приватної власності певним громадянам, і що такі громадяни дійсно є членами ГО "Спілка водно-технічних видів спорту".
Відповідачем також не спростовано, що розміщені на спірній земельній ділянці плавзасоби належать іншим громадян, які не є членами ГО "Спілка водно-технічних видів спорту".
За таких підстав, суд вважає, що факт наявності в діях ОСОБА_3 такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки, залишається не підтвердженим.
Окружний адміністративний суд міста Києва також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Згідно частини першої статті 47 Водного кодексу України, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Наведені правові норми дають підстави вважати, що реалізація права плавання на човнах, як одного із можливих способів загального водокористування, не можлива без розміщення човнів на березі водойми.
Таким чином, розміщення мешканцями міста Києва човнів за адресою АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва біля озера Видубицького здійснено в межах загального водокористування згідно вимог закону, без закріплення водних об'єктів за окремими особами і без надання відповідних дозволів, що свідчить про правомірність дій громадян у реалізації права загального водокористування, передбаченого статтями 6, 47 Водного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірної постанови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві про закриття справи про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2011 року №111.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко