ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 квітня 2012 року № 2а-14110/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., розглянувши позовну заяву в письмовому провадженні
за позовомОСОБА_1
до третя особаДарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Міністерства оборони України ОСОБА_2
провизнання протиправним та скасування розпорядження № 312 від 17.04.2009 року
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування розпорядження виконкому Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №312 від 17.04.2009 року в частині надання квартири в постійне користування гр. ОСОБА_2; визнання недійсним та скасування виданий ОСОБА_2 на підставі розпорядження виконкому Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №312 від 17.04.2009 року ордер на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1; визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, що полягала в непереданні на протязі більше трьох років АДРЕСА_2 для розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку в Київському гарнізоні; зобов'язання Міністерства оборони України передати квартиру АДРЕСА_1 для розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку в Київському гарнізоні (з урахуванням уточнень).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, приймаючи оскаржуване рішення №312 від 17.04.2009 року в частині залишення квартири після виведення її із категорії службової за гр. ОСОБА_2 та Міністерство оборони України, тривалий час не передаючи виведене із категорії службового житло для розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку в Київському гарнізоні порушують його законне право на житло та норми чинного законодавства, що врегульовують відносини в даній сфері.
Представник Відповідача1 проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що оскаржуване рішення прийнято на підставі клопотання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України №303/25/6-441 від 02.03.2009 року та на виконання вимог чинного законодавства.
Представник Відповідача 2 проти позову заперечував, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення.
Для з'ясування всіх обставин справи Судом було залучено до розгляду справи ОСОБА_2 в якості третьої особи.
В судове засідання представник Відповідача 1 та третьої особи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Виконкомом Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації було винесене Розпорядження №312 від 17.04.2009 року «Про розгляд житлових питань окремих громадян» (далі по тексту -Розпорядження).
Підставою видачі Розпорядження було клопотання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, погоджене начальником квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
Виходячи із його змісту даним Розпорядженням було виключено із категорії службової належну Міністерству оборони України 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 та залишено її за особою, що в ній проживала - гр. ОСОБА_2
Згідно Витягу із Наказу №720 від 31 грудня 2003 року відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України ОСОБА_1 звільнений з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів у запас з правом носіння військової форми одягу з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ передбачений обов'язок держави забезпечити військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Статтею 42 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 року №5464-Х (зі змінами та доповненнями) встановлено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першою статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно статті 43 Житлового кодексу жилі приміщення надаються громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов в порядку черги.
На виконання вимог статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі по тексту -Порядок), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Пунктом 22 Порядку передбачено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Відповідно до пункту 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Згідно пункту 31 Порядку житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Пунктом 32 вищезазначеного Порядку визначено, що військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Суд також зазначає, що згідно ст. 43, 46 Житлового кодексу України черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік, включення до списків осіб, які користуються правом одержання жилих приміщень на пільгових засадах.
Відповідно до п. 1.4 "Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗС України та членам їх сімей житлових приміщень", що введена в дію наказом МО України від 06.10.2006р. № 577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.10.2006р.) (чинна на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Відповідно до п. 4.1 "Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень" (чинна на момент виникнення правовідносин): військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).
Відповідно до пункту 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984р. №470 громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, цими Правилами та іншими актами законодавства Української РСР.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
У відповідності до пункту 8 Порядку Судом встановлено, що житлові приміщення включаються до складу службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
Відповідно до "Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень" (чинна на момент виникнення правовідносин) квартирний облік військовослужбовців ведеться по квартирно-експлуатаційним органам та військовим частинам, а згідно п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984р. №470 підприємства, установи, організації щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Якщо включення до списків пільговиків було підставою захворювання або інвалідність, то відповідній особі пропонується надати поновлений медичний висновок чи посвідчення, які підтверджують інвалідність.
З метою з'ясування всіх обставин у справі Судом здійснено судовий запит, яким витребувано інформацію у Житлової комісії Київського гарнізону та Київського квартирного експлуатаційного управління Міністерства оборони України стосовно того, чи перебував гр. ОСОБА_2 станом на 17.04.2009 року на квартирному обліку у Київському гарнізоні.
В матеріалах справи міститься Довідка, видана Житловою комісією гарнізону м. Києва від 18.10.2011 року №ГЖК/103 про те, що полковник ОСОБА_2 перебував на квартирному обліку по організації УКБ житлова комісія Головного квартирно-експлуатаційного управління та в списках на поліпшення житлових умов в гарнізоні м. Київ з 20.12.1992 року.
Знятий з квартирного обліку рішенням житлової комісії гарнізону м. Києва від 01.12.2010 року як такий, що житлом у м. Києві забезпечений, що підтверджується Протоколом №17 засідання житлової комісії гарнізону м. Києва від 01.12.2010 року та Додатком №3 (Список військовослужбовців гарнізону м. Києва, які забезпечені житловою площею згідно визначених житловим законодавством норм).
Стосовно наведених у позовній заяві доводів Позивача щодо неправомірності виведення квартири АДРЕСА_1 із категорії службової Суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 11 Порядку житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно пункту 2.2. "Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень" (чинна на момент виникнення правовідносин) у Міністерстві оборони України всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України.
У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням: у місті Києві - начальника гарнізону міста Києва, командира військової частини, погодженим з начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України; у інших населених пунктах - начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальниками відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.
Статтею 59 Житлового кодексу встановлено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Аналогічний припис міститься в статті 73 Порядку, відповідно до якого ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами, не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Суд звертає увагу, що Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не наведено жодних обґрунтувань та пояснень, які б вказували на порушення його прав на зазначене в ордері жиле приміщення чи неправомірність дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення.
А відтак, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах відповідно до законів України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Суд прийшов до висновку, що Позивачем не доведено протиправність дій відповідачів та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя А.Б. Федорчук
Судді Є.В. Аблов
В.В. Амельохін