ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року № 2а-2667/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
провизнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 31.01.2012 № 501/10/17-145, а також зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку згідно з поданою заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.04.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.01.2012 ОСОБА_1 було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва для виду діяльності КВЕД 51.47.9 та 52.48.2.
За результатами розгляду зазначеної заяви, ДПІ листом від 31.01.2012 № 501/10/17-145 повідомило, що відповідно до п. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України та п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»фізичні особи -підприємці - платники єдиного податку не мають право здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів.
Згідно з п. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6, 7, 19 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»:
1) дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
2) дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);
5) видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;
6) видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами;
7) виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів;
19) афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.
З аналізу п. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України та п.п. 1, 2, 5, 6, 7, 19 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»видно, що встановлені ними обмеження щодо видів діяльності, здійснюючи які суб'єкти господарювання не мають право бути платниками єдиного податку, стосується лише суб'єктів господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, та не поширюється на суб'єктів господарювання, які займаються виробництвом та продажем ювелірних виробів.
Крім того, відповідно до п. 298.3 ст. 298 та п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, вид господарської діяльності згідно з Національним класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2005 (далі -КВЕД) зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Як видно з матеріалів справи, Позивач має такі види діяльності за КВЕД, зокрема, 51.47.9 та 52.48.2, які він зазначив у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування.
Разом з тим, щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД визначені:
- підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.», який включає: оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»;
- підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
- підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає: роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
- підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена у Листі комітету ВР України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики «Про обрання спрощеної системи оподаткування платниками податків, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів»від 27.01.2012 р. N 04-39/10-83.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на Інструкцію про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів (наказ Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 244), оскільки вона стосується лише питань здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а також відповідності вставок із дорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного) найменуванню, ваговим та технічним характеристикам, зазначеним на етикетці (бирці) виробу. У зв'язку із цим, вказана Інструкція не може застосовуватися для визначення вимог щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до змісту пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням мають право згідно з чинним законодавством на застосування спрощеної системи оподаткування, а відтак відмова відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку є протиправною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку викладене у листі від 31.01.2012р. № 501/10/17-145.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва видати ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 103836 від 23.01.2012.
4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн. на користь ОСОБА_1 (02089, АДРЕСА_1) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко