ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 квітня 2012 року 15:55 № 2а-5526/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Федорчука А.Б. суддів: Аблова Є.В., Амельохіна В.В. при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
до Національного банку України
про скасування рішення №166 від 03.07.2007 р.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.04.2012 року о 16 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування рішення Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків від 03.07.2007р. № 166 про накладення штрафу за порушення законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2008 р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2010 р. скасовано та передано справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, спірним рішенням до Банку застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, але при цьому порушено строки застосування штрафу, та притягнуто до відповідальності за період, що виходить за рамки перевіряємого, а саме, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом; відповідно до п. 7.14 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства затверджено Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. N 369 зареєстровано в МЮУ від 27 вересня 2001 р. за N 845/6036 (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) накладення штрафів за порушення здійснюється протягом шести місяців з дня виявлення порушення (а в редакції що діяла на момент вчинення операцій накладення штрафів за порушення здійснювалось в наступному за звітним місяці). Дана норма не суперечить ст. 250 ГК України.
Позивач підтримав позивні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні Відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що ч. 2 ст. 74 Закону про банки визначено, що порядок застосування заходів впливу, передбачених Законом про банки, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Нормами Положення № 369 та Постанови № 108, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України, передбачено, що рішення (розпорядження Національного банку України у формі рішення Комісії) про накладення штрафу на банк адекватно вчиненому правопорушенню приймає Комісія НБУ.
Перевіркою встановлено випадки порушення банком вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, Інструкції про касові операції в банках, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337, Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492.
Банком порушено вимоги ст. 64 Закону "Про банки та банківську діяльність" у частині вимог до ідентифікації юридичних осіб, а саме, не ідентифікації фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на юридичну особу - клієнта банку та отримують економічну вигоду від її діяльності. Оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Крім того, Відповідач зазначає, що оскаржуване Позивачем Рішення №166 є законним, а норми 250 ГК України щодо строку, протягом якого до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, не застосовуються для притягнення до відповідності банків як суб'єктів первинного фінансового моніторингу за порушення (невиконання чи неналежне виконання) обов'язків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Судом встановлено, що в квітні 2007 р. Національним банком України здійснено перевірку АКБ «Мрія»за період 3 01.10.2006 р. по 01.01.2007 р. з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Згідно з рішенням правління банку, ВАТ ВТБ Банк є повним правонаступником АКБ "Мрія", що підтверджується положеннями статуту.
На підстав перевірки національним банком України 03.07.2007 р. було прийнято рішення № 166 «Про накладення на Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»штрафу за порушення вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»(надалі по тексту Рішення №166).
В Рішенні №166 зазначено наступні порушення: 1) ч. 4 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі - Закон про банки) щодо відкриття Банком рахунків без проведення належної ідентифікації фізичних осіб, а саме: перевіркою виявлено факти встановлення Банком місця тимчасового перебування фізичних осіб - нерезидентів на підставі власних заяв цих осіб (щодо клієнтів Банку - нерезидентів (Російська Федерація) ОСОБА_5 (рахунок № НОМЕР_1 відкрито 29.12.2006) та ОСОБА_6 (рахунок № НОМЕР_2 відкрито 29.12.2006)). Факти порушень (2 випадки) засвідчуються копіями юридичних справ (усіх документів, що містяться в юридичних справах) клієнтів; 2) в порушення частини 4, 6 статті 64 Закону клієнтам відкриті рахунки без належної ідентифікації фізичних осіб, які є власниками цих юридичних осіб, мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності; 3) порушення пункту 3 постанови Правління Національного Банку України від 14 травня 2003 року № 189 в частині неприведення у відповідність до вимог чинного законодавства України ідентифікацію наявних клієнтів банку у встановлені вказаним пунктом терміни; 4) порушення статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», а саме: незабезпечення виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.
Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Згідно абз. 4, 5 ст. 1 Закону України «Про Національний банк України»№ 679-XIV від 20.05.1999 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»№ 679-XIV від 20.05.1999 року, (надалі по тексту Закон №679-XIV), однією із функцій Національного банку є здійснення банківського регулювання та нагляд.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закон №679-XIV, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Згідно з ст. 56 Закон № 679-XIV Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно вiд форм власностi, а також для фiзичних осiб. Нормативно-правовi акти Нацiонального банку видаються у формi постанов Правлiння Нацiонального банку, а також iнструкцiй, положень, правил, що затверджуються постановами Правлiння Нацiонального банку. Вони не можуть суперечити законам України та iншим законодавчим актам України i не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть.
Вiдповiдно до ст. 72 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", Нацбанк України має право здiйснювати перевiрку осiб, якi охоплюються наглядовою дiяльнiстю Нацбанку України, з метою дотримання законодавства щодо банкiвської дiяльностi. При здiйсненнi перевiрки Нацбанк України має право вимагати вiд цих осiб подання будь-якої iнформацiї, необхiдної для здiйснення перевiрки. Iнспектованi особи зобов'язанi подавати Нацiональному банку України на його вимогу iнформацiю у визначений ним строк.
У Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" і Закону України "Про банки і банківську діяльність" та з метою приведення нормативно-правових актів Національного банку України у відповідність до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України затверджено Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок №276 вiд 17.07.2001 року (надалі по тексту Положення).
Згідно п. 1.3 Положення передбачено, що об'єктами перевiрки служби банкiвського нагляду Нацiонального банку є банк, його фiлiї та iншi власнi пiдроздiли банку (у тому числi тi, що розташованi поза межами мiсцезнаходження головного офiсу банку).
У відповідності до п. 1.4 Положення перевiрки здiйснюються з метою визначення ризикiв, притаманних банку, рiвня безпеки i стабiльностi його операцiй, достовiрностi звiтностi банку i дотримання банком законодавства України про банки i банкiвську дiяльнiсть, а також нормативно-правових актiв Нацiонального банку. Обсяги та напрями перевiрки визначаються Нацiональним банком.
Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства затверджене постановою Правлiння Нацiонального банку вiд 28.08.2001 № 369 i зареєстроване в Мiнiстерствi юстицiї України 27.09.2001 за № 845/6036 (iз змiнами) визначає пiдстави i порядок застосування Нацiональним банком до банкiв та iнших осiб, якi є об'єктом перевiрки Нацiонального банку, заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства. Вказаним вище положенням визначено, що у разi порушення банками чи iншими особами, якi є об'єктом перевiрки Нацiонального банку згiдно з Законом про банки, вимог банкiвського законодавства та нормативно-правових актiв Нацiонального банку або здiйснення ними ризикових операцiй, якi загрожують iнтересам вкладникiв чи iнших кредиторiв банку, Нацiональний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.
Пунктом 1.2 постанови Правлiння Нацiонального банку вiд 28.08.2001 № 369 визначено, що Нацiональний банк застосовує до банкiв заходи впливу, до яких належить, зокрема розпорядження щодо накладання штрафiв на банки в розмiрi не бiльше одного вiдсотка вiд суми зареєстрованого статутного фонду. Такі заходи впливу застосовуються Нацiональним банком, згідно п. 1.4 Постанови № 369 на пiдставi: результатiв iнспекцiйних (планових та позапланових) перевiрок дiяльностi банкiв чи їх фiлiй; результатiв аналiзу дотримання банками вимог банкiвського законодавства з використанням статистичної звiтностi, щомiсячних i щоденних балансiв тощо; результатiв перевiрок дiяльностi банкiв аудиторськими органiзацiями, уповноваженими вiдповiдно до чинного законодавства на їх здійснення.
Вiдповiдно до ст. 73 Закону "Про банки і банківську діяльність в Україні" Нацiональний банк може видати розпорядження, за яким доводиться до вiдома окремого банку змiст заходу впливу, що застосовується за виявленi порушення чи недолiки в дiяльностi банку, з посиланням на банкiвське законодавство чи нормативно-правовi акти Нацiонального банку, i яке є обов'язковим для виконання.
Згідно з п. 5 Постанови № 369 заходи впливу до банків та осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, застосовуються Правлінням Національного банку України, Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, заступником Голови Національного банку України за поданням та висновками структурних підрозділів центрального апарату і територіальних управлінь, а також начальниками територіальних управлінь Національного банку України або їх заступниками, комісіями з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальних управліннях Національного банку України відповідно до наданих їм повноважень.
Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011 р. по даній справі при розгляді справи було виявлені у позивача порушення вимоги законодавства є підтвердженими, проте попередніми судами не було з'ясовано строк застосування адміністративно господарських санкцій.
По-першій філії, не забезпечено виявлення та реєстрація фінансових операцій, що відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" підлягають фінансовому моніторингу.
З матеріалів справи вбачається, що Миколаївською філією Банку не виявлено фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за такими ознаками: зарахування 19.08.2006 коштів на суму 100 000,00 грн. на рахунок ВАТ СК «Еталон Життя»(дата відкриття рахунку 18.08.2006); зарахування 03.08.2006р. коштів на суму 100 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Автосервіс»(дата відкриття рахунку 03.08.2006р.); «зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом наступного операційного дня іншій особі»;
Крім того, Миколаївською філією банку не були виявлені 6 фінансових операцій ТОВ «Санната -М»за вищевказаною ознакою (період вчинення порушень з 18.09.2006р. по 24.10.2006р.); «зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого операційного дня іншій особі». Так, 17.01.2007 фізичною особою на його рахунок зараховано кошти в готівковій формі на суму 182347,88 грн. та в той же день в сумі 182347,00 грн. перерахована ТОВ «Сі-Вінд»;
З матеріалів справи вбачається, що Довідки перевірки Миколаївської філії Банку було складено 21.03.2007 р., а спірне рішення було прийнято 03.07.2007 р.
По -другій філії, відносно ненадання Державному комітету фінансового моніторингу України інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, суд зазначає наступне:
Отже, Кіровоградською філією Банку за період з 8 до 19 серпня 2006 року до реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, внесено інформацію про дев'ять фінансових операцій як таких, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Проте, інформацію щодо вказаних фінансових операцій до Уповноваженого органу вказаною філією не надано, а саме щодо таких операцій: внесена до Реєстру за порядковим № 1 08.08.2006 р. інформація про проведену 08.08.2006 фінансову операцію (зарахування 111 118,21 грн. на рахунок юридичної особи ПП «КІРКАПІТАЛ», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006 р.), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 2 09.08.2006 р. інформація про проведену 09.08.2006 р. фінансову операцію (списання 110 620,00 грн. з рахунку юридичної особи ПП «КІРКАПІТАЛ», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 3 11.08.2006 р. інформація про проведену 11.08.2006 р. фінансову операцію (списання 115 150,00 грн. з рахунку юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006 р.)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 4 11.08.2006 р. інформація про проведену 11.08.2006 фінансову операцію (зарахування 115 680, 00 грн. на рахунок юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006 р.)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 5 15.08.2006р. інформація про проведену 15.08.2006 р. фінансову операцію (зарахування 682 963,38 грн. на рахунок юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006р.)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 6 16.08.2006 р. інформація про проведену 16.08.2006 р. фінансову операцію (списання 680 290,00 грн. з рахунку юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006 р.)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 7 18.08.2006 р. інформація про проведену 18.08.2006 р. фінансову операцію (списання 100 000,00 грн. з рахунку юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 8 18.08.2006 р. інформація про проведену 18.08.2006 р. фінансову операцію (зарахування 476 976,59 грн. - на рахунок юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006 р.)), до Уповноваженого органу не надана; внесена до Реєстру за порядковим № 9 19.08.2006 р. інформація про проведену 19.08.2006 р. фінансову операцію (списання 375 060, 00 грн. з рахунку юридичної особи ПП «АВЕКС І К», період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006 р.)), до Уповноваженого органу не надана.
Датою складання Довідки перевірки Кіровоградської філії банку - 19.03.2007 р.
По-третій філії, неналежне виконання вимог щодо виявлення фінансових операцій як таких, що підлягають фінансовому моніторингу.
Одеська філія Банку внесла до Реєстру інформацію про окремі фінансові операції як такі, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. Проте, перевіркою встановлено, що фінансові операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за передбаченими статтею 11 Закону про запобігання легалізації ознаками „зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації". Зокрема, зазначені порушення викладені у рішенні у вигляді таблиці: щодо ПП «ВІТАЛ КРАФТ»(дата проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи - 13.07.2005р.) перевіркою встановлено 53 факти неналежного виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; щодо ПП «НОЮР»(дата проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи - 13.07.2005 р.) встановлено 30 фактів неналежного виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.
Довідка перевірки Одеської філії Банку було складено станом на 01.03.2007 р.
В частині щодо порушення ч. 4 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в частині відкриття банком рахунків без проведення належної ідентифікації фізичних осіб суд визнає доведеними з боку відповідача у зв'язку з відсутністю доказів у його спростування, через наступне.
Під час перевірки виявлено факти встановлення банком місця тимчасового перебування фізичних осіб-нерезидентів на підставі власних заяв цих осіб (щодо клієнтів Банку - нерезидентів (Російська Федерація) ОСОБА_5 (рахунок відкрито 29.12.2006) та ОСОБА_6 (рахунок відкрито 29.12.2006), тоді як згідно чинного законодавства дані, які банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів зобов'язаний встановити під час ідентифікації особи, яка відкриває рахунок, визначено статтею 6 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".
Вимоги до обсягу ідентифікації фізичних осіб - нерезидентів містяться в частині 3 статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" і п. 3.4 "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", затвердженого постановою правління НБУ № 189 від 14.05.2003р., згідно з якими при ідентифікації нерезидентів - фізичних осіб банк повинен визначити їх місце проживання або тимчасового перебування.
Згідно з частиною третьою статті 64 Закону "Про банки і банківську діяльність", банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України, зокрема, клієнтів, що відкривають рахунки в банку.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, проводити ідентифікацію особи, яка відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів. У статті 6 вказаного Закону зазначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити під час ідентифікації особи, яка відкриває рахунок, відповідні дані на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів.
Порядок відкриття поточних рахунків клієнтів врегульовано нормами Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 492, документами, що є підставою для ідентифікації клієнта - фізичної особи для іноземних громадян, які: постійно проживають в Україні, - є паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання; тимчасово перебувають в Україні, - є паспортний документ. Паспортним документом іноземця та особи без громадянства є документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.
В свою чергу, відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 492, якщо вищевказаний документ не дає змоги банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від клієнта інший документ, який містить таку інформацію.
Щодо виявленого порушення ч. 4 та 6 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в частині відкриття рахунку клієнту без належної ідентифікації фізичних осіб, які є його власниками, мають прямий або опосередкований вплив на нього та отримують економічну вигоду від його діяльності суд відзначає наступне.
Як зазначено у спірному рішенні, про виявлене порушення свідчить, те, що в юридичних справах Валют-Транзит Банк (Казахстан, рахунок відкритий 26.09.2005) та УкрСиббанк (Росія, рахунок відкритий 04.08.2005р.) відсутня інформація стосовно ідентифікації фізичних осіб, які є власниками - вказаних клієнтів Банку, мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності.
Позивач стверджуючи, що ним була проведена ідентифікація згаданих вище клієнтів, надав до матеріалів справи Анкети клієнта-фінансової установи-кореспондента при огляді яких встановлено, що дані про фізичних осіб, які є власниками, мають прямий або опосередкований вплив та отримують економічну вигоду від діяльності АТ "Валют-Транзит Банк" та КБ "УкрСиббанк" ТОВ відсутні, оскільки власниками зазначених установ є юридичні особи.
У відповідності до ч. 6 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для ідентифікації клієнта -юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі.
Визначення істотної участі у юридичній особі, контролю над юридичною особою, опосередкованого впливу надано ст. 2 Закону "Про банки і банківську діяльність" та п. 1.12 глави 1 розділу 6 Інструкції Про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.
Таким чином, положення Закону містять вимоги щодо ідентифікації фізичних осіб (які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності, мають істотну участь у цій юридичній особі) при ідентифікації клієнта-юридичної особи, та відповідно встановивши, що, власниками юридичних осіб -клієнтів банку якими відкривались рахунки, виступають інші юридичні особи, банк мав встановити фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на першу юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності.
Як зазначено у ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк та у разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а вразі наявності раніше відкритих рахунків, банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта -юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органі державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
Згідно ст. 238 Господарського кодексу України (надалі по тексту ГК України), підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Так, ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом .
Як свідчать матеріали справи, факти порушень за які застосовані штрафні санкції були виявлені під час проведеної перевірки та підтверджені в довідці перевірки Банку від 19.04.2004 р. та довідках перевірок відповідних філій, а рішення застосовано 03.07.2007 р. в межах шестимісячного терміну.
Крім того, порушення які були здійсненні Позивачем були виявлені на протязі річного терміну та деякі з порушень є триваючими.
Відповідно до пп. «е» п. 4 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться, зокрема: видання розпорядження про накладення штрафів банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Главою 7 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства визначено порядок та підстави накладання штрафів на банки.
Пунктом 7. 1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства визначено види порушень, за допущення яких Відповідача наділено повноваженням щодо накладення штрафу на банки.
Відповідно до пункту 7. 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (в редакції постанови, яка була чинною станом на час винесення оскаржуваного в частині рішення) штраф за невиконання (неналежне виконання) банками вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, накладається на банки за кожне порушення в розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.
В той же час, суд звертає увагу, що строк застосування штрафних санкцій за порушення (в тому числі за невиконання (неналежне виконання) банками вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) прямо передбачений у п. 7.14 глави 7 розділу III Положення № 369 згідно якого, накладення штрафів за порушення здійснюється протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.
В той же час, суд звертає увагу щодо застосування строків Національним банком України фінансових санкцій, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, виходячи з наступного:
Згідно ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" на банки покладено виконання делегованих державою функцій суб'єктів первинного фінансового моніторингу, головною метою яких є запобігання та протидія запровадженню легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом.
З аналізу вищезазначених норм закону, суд приходить до висновку, що вищезазначені функції банків не можливо ототожнювати з господарською діяльністю.
Національний банк України виконує функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу на предмет виконання банками Закону Україну "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".
За своєю правовою природою виконання банками функцій суб'єктів первинного фінансового моніторингу належить до публічно-правових, а не приватно-правових відносин.
Враховуючи вищевикладене, можливо зробити висновки, що за змістом вищевказаних правових норм банківського законодавства, які регулюють спірні правовідносини, предметом їх регулювання є відносини не господарсько-правового, а публічно-правового характеру, а тому передбачена вказаними нормами відповідальність також є публічно-правовою.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Головуючий Суддя А.Б. Федорчук
Судді Є.В. Аблов
В.В. Амельохін