ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 квітня 2012 року № 2а-3706/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД Групп"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби
про визнання дії проотиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0010322310 та №001312310
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «КПД Груп»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2011 №0010312310, №0010322310.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на відсутність порушення ним вимог законодавства за зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.
Відповідач -Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 199531,00 грн. та порушення вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 159625,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «КПД Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промоптторг-1»за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 результати якої оформлені актом від 09.11.2011 №1465/23-10/35140833.
Як вбачається з акту перевірки (а.с. 10-22) Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:
- вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 199531,00 грн.
- вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 159625,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 №0010322310 (а.с. 24), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 249414,00 грн. (за основним платежем 199531,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49883,00 грн.);
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 №0010312310 (а.с. 23), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 99531,00 грн. (за основним платежем 159625,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 39906,00 грн.).
За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ «КПД Груп»виникло у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум сплачених на користь ТОВ «Промоптторг-1», договори з яким на думку відповідача є нікчемними.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. Встановлення факту здійснення господарської операції.
2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1»укладено договір від 02.06.2010 № 06/1001 (а.с. 37-39), відповідно до якого ТОВ «Промоптторг-1»(Продавець) зобов'язаний продати ТОВ «КПД Групп»(Покупець) товар відповідно до специфікації де вказана ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару.
В специфікації до договору від 02.06.2010 № 06/1001 (а.с.40-45) вказано ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на основі вказаного договору виписано:
- Видаткові накладні від 01.09.2010 №3542 (а.с. 77), від 01.09.2010 №3541 (а.с.76), від 02.09.2010 №3551 (а.с. 78), від 03.09.2010 №3565 (а.с. 80), від 03.09.2010 №3564 (а.с. 79), від 06.09.2010 №3581 (а.с. 81), від 07.09.2010 №3590 (а.с. 82), від 07.09.2010 №3591(а.с. 83), від 07.09.2010 №3592 (а.с. 84), від 07.09.2010 №3593 (а.с. 85), від 08.09.2010 №3601 (а.с. 86), від 08.09.2010 №3602 (а.с. 87), від 08.09.2010 №3603 (а.с. 88), від 09.09.2010 №3611 (а.с. 89), від 10.09.2010 №3624 (а.с. 90), від 14.09.2010 №3680 (а.с. 91), від 17.09.2010 №3715 (а.с. 92);
- податкові накладні: від 02.06.2010р. №1522 (а.с. 59-61), від 30.06.2010р. №1778 (а.с. 62-64), від 01.07.2010р. №18124 (а.с. 65).
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1»укладено договір 01.07.2010р. № 01/07-1 (а.с. 46-50), відповідно до якого ТОВ «Промоптторг-1»(Продавець) зобов'язаний продати ТОВ «КПД Групп»(Покупець) товар відповідно до специфікації де вказана ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару. В специфікації до договору від 01.07.2010р. № 01/07-1 вказано ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару, загальна вартість якого становить 314 103,51 грн., в т.ч. ПДВ 52 350,59 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на основі вказаного договору виписано:
- видаткові накладні: від 08.07.2010 №1890(а.с. 73), від 09.07.2010 №1912 (а.с. 74), від 27.07.2010р. №2272 (а.с. 75);
- податкові накладні: від 08.07.2010 №1890(а.с. 67), від 09.07.2010 №1912 (а.с. 68), від 27.07.2010 №2272 (а.с. 71).
Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1»укладено договір від 01.07.2010р. № 07/10-02 (а.с. 51-54), відповідно до якого ТОВ «Промоптторг-1»(Продавець) зобов'язаний продати ТОВ «КПД Групп»(Покупець) товар відповідно до специфікації де вказана ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару.
В специфікації до договору від 01.07.2010р. № 07/10-02 вказано ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару, загальна вартість якого становить 420850 грн., в т.ч. ПДВ 70141,67 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на основі вказаного договору виписано податкові накладні: від 20.07.2010 №2075 (а.с. 69), від 23.07.2010 №2171 (а.с. 70), від 30.07.2010 №2416 (а.с. 72).
Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Вищевказані накладні, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується правильність оформлення зазначених накладних.
Проте, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)
Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.
Як вбачається з акту перевірки (а.с.13) відповідач не заперечує, що позивачем сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «Промоптторг-1»грошові кошти в сумі 643646,00 грн. та що за позивачем обліковується дебіторська заборгованість в сумі 106746,49 грн.
В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1» не спричинили жодних правових наслідків для його сторін. Даний висновок Відповідачем зроблено на підставі того, що до відповідача надійшов листом від 18.07.2011 № к-25 вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 року по кримінальній справі № 1-481/10, яким ОСОБА_1 - засновника ТОВ «Промоптторг-1», визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч .1 ст.205, ч.2 cт. З58 Кримінального Кодексу України.
Як вбачається з акту перевірки в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив, що він дійсно підписав Протокол №1 Загальних зборів Учасників ТОВ «Промоптторг-1», Статут підприємства, Акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу підприємства, але документи податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Промоптторг-1»він не підписував та не подавав. Підтвердив, що до статутного фонду підприємства ніяких коштів не вносив, майно не передавав. ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд звертає увагу, що договори та накладні від імені ТОВ «Промоптторг-1»підписані ОСОБА_2., а не ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 16.03.2012 директором ТОВ «Промоптторг-1»є ОСОБА_2, підприємство не перебуває у стані припинення, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Промоптторг-1»анульовано 21.01.2011.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Суд звертає увагу, що на момент видання податкових накладних ТОВ «Промоптторг-1» було зареєстровано платником ПДВ.
Крім того, Відповідачем не надано суду доказів можливої обізнаності Позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагенту, що особа яка зазначена у правоустанових документах як засновник товариства фактично лише рахувались засновником товариства.
Як вбачається, з матеріалів справи, на підтвердження використання отриманого за спірними договорами товару у власній господарській діяльності, позивачем надано суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт підсумкову відомість ресурсів та калькуляцію (а.с.100-237).
При цьому, судом встановлено, що зазначені договори у судовому порядку недійсними не визнавались. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.
Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.
При цьому визнання договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку зазначені договори нікчемними не визнавались. Натомість, договори були фактично виконані сторонами, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, оскільки ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність право чинів та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу викладеного, оскільки позивачем дотримано спеціальних вимог закону щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, з матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагент на момент виконання спірних договорів були зареєстровані платниками ПДВ, кошти відповідно до умов спірних договорів позивачем перераховані контрагенту, товар придбаний за спірними договорами використано позивачем у господарській діяльності, суд дійшов висновку, що Позивачем надано належні докази на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до зазначених договорів, право позивача на податковий кредит підтверджене податковими накладними виданими особою, яка належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.
Підсумовуючи викладене, суд встановлено що в діях Позивача наявна господарська мета, а саме встановлено зв'язок між фактом придбання товарів та послуг відповідно до вказаних договорів та господарською діяльністю Позивача.
Суд також звертає увагу, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності умислу в діях осіб, що уклали вказані правочини, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується фактичне виконання спірних договорів та використання отриманого товару у господарській діяльності позивача, суд дійшов висновку про правомірність віднесення до валових витрат сум сплачених ТОВ «Промоптторг-1».
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Отже, правомірність віднесення витрат щодо придбання товарів за вказаними договорами та формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням.
Таким чином, наявність у ТОВ "КПД Груп" умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, ідповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Промоптторг-1»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат, які були здійсненні у зв'язку з закупкою товарів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Відтак, викладений в Акті перевірки висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 18.11.2011 №0010312310, №0010322310 безпідставні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.11.2011 №0010312310, №0010322310 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірного формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промоптторг-1», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД Груп" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2011 №0010312310, №0010322310.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда
Повний текст постанвои виготовлено 20.04.2012