Справа № 2207/720/11
Провадження № 2/2207/4/2012
"04" травня 2012 р. Ізяславський райсуд Хмельницької області в складі головуючої -судді Янішевської О. С., при секретарі Островській В. Г., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Ізяславського райсуду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, мотивуючи це тим, що 19 травня 2008 року біля 17 години внаслідок активних дій відповідача позивач впав і отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої закритої травми голови, яка супроводжувалась забоєм головного мозку важкого ступеня, внутрішньо-мозковим та субдуруальним крововиливом, раною в ділянці піднебіння. ОСОБА_2 вказує, що перебував на стаціонарному лікуванні з 19 по 29 травня 2008 року у реанімаційному відділенні СМСЧ-4 м. Нетішин, де переніс операцію через наявність гематоми; з 30 травня по 19 червня 2008 року у Хмельницькій обласній лікарні, де переніс кістково-пластичну трепанацію черепа, видалення внутрішньо-мозкової гематоми лівої лобної долі; з 15 по 22 серпня 2008 року в неврологічному відділенні ДЗ СМСЧ № 4 м. Нетішин. Позивач посилається, що в липні 2008 року висновком лікарської експертизи йому була встановлена ІІ група інвалідності. Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 128 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. п. «в», «г»ст. 1 Закону України «Про амністію». Позивач просить стягнути з відповідача на його користь втрачений заробіток з 19 травня 2008 року по грудень 2009 року. В ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги збільшив, просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток з 19 травня 2008 року по 01 жовтня 2010 року в сумі 30416 грн. 07 коп. та судові витрати, які полягають у витратах на правову допомогу в сумі 1500 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Допитавши сторони, свідка, перевіривши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 1-46-2009 р., медичні картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 3331, № 11104, № 4939, № 5194, № 3878, № 4390, № 7374, медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_2, пенсійну справу позивача, матеріали МСЕК щодо встановлення інвалідності ОСОБА_2, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1195 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно постанови № 1-46-2009 р. Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2009 року, копія якої додана до матеріалів справи, ОСОБА_5 19 травня
2008 року в с. Дертка Ізяславського району Хмельницької області біля власного господарства в ході суперечки з ОСОБА_2, яка виникла з ініціативи останнього, відштовхнув ОСОБА_2 від себе, в результаті чого ОСОБА_2, втративши рівновагу, впав. Згідно висновку експерта тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_2, відносяться до категорії тяжкого ступеня тяжкості за ознаками небезпеки для життя. Вказаною постановою кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_3 за ст. 128 КК України закрито на підставі ст. 1 п. п. «в»та «г»Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року.
Згідно висновку експерта № 941, який знаходиться у матеріалах кримінальної справи № 1-46-2009 р. (а. с. 42-44) внаслідок дій ОСОБА_3 19 травня 2008 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої закритої травми голови, яка супроводжувалась забоєм головного мозку важкого ступеня, внутрішньо-мозковим та субдуруальним крововиливом, раною в ділянці піднебіння.
Згідно матеріалів МСЕК щодо встановлення інвалідності ОСОБА_2 19 вересня 2008 року відповідно до акту № 981 огляду МСЕК ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності; 14 жовтня 2009 року відповідно до акту № 1078 огляду МСЕК ІІ група інвалідності ОСОБА_2 встановлена на строк до 01 листопада 2010 року. Відповідно до акту № 2850 огляду МСЕК 23 листопада 2010 року ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності. Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 з 19 вересня 2008 року призначена пенсія по інвалідності.
Відповідно до висновку комплексної комісійної судово-медичної експертизи № 61 визнання ОСОБА_2 лікарями обласної МСЕК інвалідом ІІ групи перебуває у прямому причинному зв'язку з отриманими ним 19 травня 2008 року тілесними ушкодженнями. На час встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності процент втрати професійної працездатності становить 75 % згідно п.1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 238 від 05 серпня 1998року «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 1998 р. за № 652/3092 .
Професійною працездатністю згідно Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 листопада 1995 № 212 і зареєстрованого Міністерством юстиції 22 березня 1996 № 136/1161, являється здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).
Згідно п. 3.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 листопада 1995 № 212 і зареєстрованого Міністерством
юстиції 22 березня 1996 № 136/1161, при встановленні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках МСЕК у кожному конкретному випадку визначає ступінь та тяжкість порушення функцій організму, а при відсутності органу -ступінь компенсації втрачених функцій, можливість потерпілим виконувати роботу за певною професією або роботу однакову за кваліфікацією та оплатою, зокрема, можливість виконувати роботу в звичайних або спеціально створених умовах за основною професією чи близькою до неї за кваліфікацією.
Відповідно до п. 3.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 листопада 1995 № 212 і зареєстрованого Міністерством юстиції 22 березня 1996 № 136/1161, у випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, яке призвело до вираженої соціальної дезадаптації, але вказані порушення не викликають потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі і потерпілий може виконувати роботу в пристосованих умовах, втрата професійної працездатності становить від 80 до 70 відсотків.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний прямий причинний зв'язок між неправомірними діями ОСОБА_3 та втратою ОСОБА_2 професійної працездатності, що потягло втрату позивачем заробітку. При цьому вина ОСОБА_3 мала форму необережності.
За таких обставин суд вважає, що позивач правомірно вимагає відшкодування розміру втраченого внаслідок ушкодження здоров'я заробітку.
Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 1195 Цивільного Кодексу України розмір у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 листопада 1995 № 212 і зареєстрованим Міністерством юстиції 22 березня 1996 № 136/1161, встановлено, що розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності у відсотках і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до записів у трудовій книжці, копії якої додані до матеріалів справи, станом на 19 травня 2008 року ОСОБА_2 не працював, з останньої посади слюсаря-сантехніка четвертого розряду Житлово-комунального об'єднання м. Нетішин звільнився 15 січня 2007 року за власним бажанням.
Представник позивача ОСОБА_4 просить при визначенні розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров'я заробітку виходити із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законами України «Про Державний бюджет»на відповідний рік. Крім того представник позивача ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та врахувати індекс інфляції.
Стаття 625 Цивільного Кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Зокрема вказана стаття зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставою виникнення зобов'язання зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в даному випадку при визначенні розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров'я заробітку немає підстав для урахування встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені.
Разом з тим доводи відповідача про необхідність зменшення розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров'я заробітку через матеріальне становище ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки згідно ч. 4 ст. 1193 Цивільного Кодексу України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати становить 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року -545 гривень та з 1 грудня 2008 року -605 гривень на місяць.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року -625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року -650 гривень, з 1 листопада 2009 року -744 гривні на місяць.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 869 гривень, з 1 квітня -884 гривні, з 1 липня -888 гривень, з 1 жовтня -907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
При визначенні розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров'я заробітку суд вирахував середньоденний розмір заробітної плати, виходячи з встановленого законом мінімального розміру заробітної плати та кількості робочих днів, встановив місячний розмір заробітної плати, виходячи з кількості робочих днів у місяці та середньоденної заробітної плати, вирахував 75 % від встановленого місячного розміру заробітної плати та додав отримані суми за період з 19 травня 2008 року по 01 жовтня 2010 року. В результаті зазначених підрахунків розмір втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров'я заробітку з 19 травня 2008 року по 01 жовтня 2010 року становить 14 768 грн. 12 коп.
Представник позивача ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
Відповідно до вимог ст. 56 Цивільного процесуального Кодексу України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Зазначена особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
В процесі розгляду справи ОСОБА_4 являвся представником позивача на підставі довіреності, користувався правами, передбаченими ст. ст. 27, 31 Цивільного процесуального Кодексу України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що слід відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити її від сплати судового збору.
Враховуючи майновий стан ОСОБА_3, який являється інвалідом ІІІ групи, має на утриманні батьків похилого віку, за рішенням суду сплачує на користь ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди, суд знаходить, що відповідача доцільно звільнити від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 509, 549, 612, 625, 116, 1195, 1197 ЦК України, Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про судовий збір», Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 листопада 1995 № 212 і зареєстрованого Міністерством юстиції 22 березня 1996 № 136/1161, Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 238 від 05 серпня 1998 року «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 1998 р. за № 652/3092, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 79, 81, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний код невідомий, на користь ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1 14768 грн. 12 коп. втраченого внаслідок ушкодження здоров'я заробітку.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Хмельницької області через Ізяславський райсуд протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя