Справа № 22-ц-1421/12 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д. Б.
Провадження № 22-ц/1390/1421/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
26 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Бермеса І.В., Шумської Н.Л.
з участю секретаря Гордій У.М.
та з участю ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
встановила:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.12.2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 20.05.2006 року 30 922,61 грн., що включають в себе суму основного боргу та відсотків за користування коштами.
Рішення суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі просить рішення змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача кошти в сумі 1113,34 грн., що відповідає 140 доларам США за курсом Національного банку України станом на 14.12.2010 року, у решті позовних вимог відмовити, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами не є правовідносинами між боржником і кредитором. Кошти, на які претендує позивач, були вкладені ним у спільну господарську діяльність, метою якої було одержання прибутку.
ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з»явилися, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за їх відсутності (а.с.160).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до змісту розписки від 20.05.2006 року ОСОБА_3 зобов'язується до 15.06.2006 року повернути ОСОБА_2 2 500 доларів США, що були вкладені в бізнес, а також 140 доларів США, що були позичені для власних потреб (а.с.6).
Розглядаючи спір і задовольняючи позовні вимоги, районний суд правильно виходив з доведеності факту укладення між сторонами договору позики, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою відповідача від 20.05.2006 року. Висновок суду відповідає вимогам ч.2 ст.1047 ЦК України, відповідно до якої на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Відповідач не заперечив факт написання розписки.
Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Доводи апеляційної скарги про те, що кошти, на які претендує позивач, були вкладені ним у спільну господарську діяльність, не обгрунтовані, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів про те, що розписка від 20.05.2006 року написана ним на виконання договору про спільну діяльність.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Шандра М.М.
Судді Бермес І.В.
Шумська Н.Л.